Народилася 28 грудня 1806 (9 січня 1807), Штутгарт, Королівство Вюртемберг — померла 9 (21) січня 1873, Санкт-Петербург, Російська імперія) — дружина великого князя Михайла Павловича Романова ( брат імператорів Олександра І та Миколи І), благодійниця, державна та громадська діячка, відома прихильниця відміни кріпосного права і великих ліберальних реформ.  

Вона була першою дитиною в родині принца Павла Карла Фрідріха Августа (1785 — 1852), молодшого сина короля Фрідріха I, в епоху наполеонівських війн був воєначальником на російській службі, мав звання генерал-майора, народився в Санкт-Петербурзі і принцеси Шарлоти Саксен-Альтенбургської (1787—1847). При народженні отримала титул принцеси Вюртембергського дому.  

З дев′ятирічного віку жила в Парижі, виховувалася в пансіоні письменниці і педагога Жанни Луїзи Анріети Кампан, де подружилася з дочками наполеонівського генерала графа Вальтера, близькими родичками знаменитого натураліста Жоржа Кюв′є. Бесіди з Кюв′є, тривалі прогулянки з ним дуже сприяли розвитку принцеси, від природи допитливої та обдарованої. Покинувши Париж, вона продовжувала вести з Кюв′є жваве листування. Саме Кюв′є сприяв потужному поштовху розкриття особистості юної принцеси, саме він допоміг їй виявити в собі дари і незвичайні людські риси характеру та людської натури. 

У вересні 1823 року юна принцеса обрана в дружини Великому князю Михайлу Павловичу Романову, їхала до Росії.

У царському дворі в Гатчині принцесі були представлені приблизно 200 осіб, і кожному вона знайшла, що сказати. Це надзвичайно вразило вищий світ тогочасної Російської імперії. Особливо те, що молода німкеня вільно володіла російською мовою, яку вивчила по «Історії держави російської» авторства Н. Карамзіна. На, що Карамзін приємно був здивований. «Розумниця рідкісна!», саме так її називали всі вищі чини і шановані люди при дворі. І це в 16 років! З О. Шишковим юна принцеса розмовляла старослов′янською мовою, а з генералами про битви і походи.  

Чоловік Михайло Павлович був старший за наречену на 10 років, але приязних почуттів до неї не мав, бо був закоханий в княжну Хілкову і мріяв одружитися з нею. Цього він не приховував, але тодішні традиції династичних шлюбів взяли гору і представники двох монархічних дворів поєдналися.

І ось 5 грудня 1823 року, в Петербурзі у Великій церкві Зимового палацу був здійснений обряд миропомазання її королевської величності Вюртембергської принцеси — Шарлота прийняла православ′я з іменем Олени Павлівни. На наступний день, 6 грудня 1823 року, був звершений обряд заручин. При цьому їй були пожаловані титули Великої княгині і Імператорського величності.

8 лютого 1824 року в Петербурзі відбулося вінчання по греко-східному православному обряду. Весільним батьком був імператор Олександр І. В цей же день Михайло Павлович був призначений шефом лейб-гвардії Московського полку, який тоді входив в число полків першої гвардійської дивізії. 

В 1825 році було завершено будівництво палацу великого князя Михайла Павловича, розпочате ще в 1819 році. Відразу після освячення Михайлівського палацу 30 серпня 1825 року подружжя Романових переїхали в нього з Зимового палацу. 

Відносини між подружжям з самого початку не були теплими. Неуважність Михайла до дружини дивувала навіть його братів. В свою чергу принцеса була високоосвіченою жінкою з широким колом знань, великий князь же всього себе присвятив справам армії. Про нього говорили, що «крім армійського уставу він жодної книги не відкрив»… Їх шлюб так і не зміг досягти яскравих почуттів кохання, скоріше він був обов′язком перед державою. Так вони і прожили життя… 

В шлюбі народилися п′ять доньок, дві з яких померли в ранньому дитинстві. Великою трагедією для подружжя стала смерть ще двох доньок. 

Після 23 років подружнього життя в 1849 році Олена Павлівна овдовіла. Михайлівський палац перейшов в її володіння. Їй було 42 роки. До самої смерті Олена Павлівна носила траур з поваги до чоловіка. Імператор Микола І щодня, аж до своєї смерті, відвідував її, мав до неї почуття щирої приязні і глибокої поваги. Він часто повторював «Олена – це вчений нашого сімейства, я до неї відсилаю європейських мандрівників». 

Окрему сферу життя великої княгині займало благодійництво та допомога творчій інтелігенції і покровительство талановитих діячів тієї епохи.

Далі буде…

Ілля Василенко, журналіст.