Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Історія принцеси Частина 2

Після смерті чоловіка, Великого князя Михайла Павловича Романова, кількість розкішних балів в Михайлівському палаці скоротилася, зате він став осередком всієї інтелігентної спільноти Санкт-Петербургу. І це сприяло зміцненню авторитету Олени Павлівни в придворних колах. За цими прийомами закріпилася назва «морганатичні вечори», де члени імператорської родини зустрічалися з особами, офіційно двору не представлені. Подібні вечори виявилися більш привабливими, ніж минулі пишні прийоми. Тут обговорювалися плани звільнення селян і зміни, реалізовані в ході реформ 1860—1870-х років. 

Олену Павлівну – жінку енциклопедично начитану – все цікавило, вона всіх знала, всьому співчувала. Вона мала неабиякий талант вникати в предмет свого пізнання до самих дрібниць. Була прекрасно освічена, обдарована надзвичайним відчуттям витонченого. Вона любила говорити з помітними вченими і художниками. Все своє життя проявляла великий інтерес до мистецтва і була покровителькою художників, музикантів, письменників. Вона, за словам сенатора А. Ф. Коні, "отримувала справжню радість «підвязувати крила» починаючому таланту і підтримувати уже розвинутий талант".  

Дружила з І. Тургєнєвим, мала довірительні відносини з О. Пушкіним. Про це говорить факт отримання Оленою Павлівною копії заборонених для читання членам імператорської родини «Записок Катерини II» саме від Пушкіна, який 8 січня 1835 року відмітив в щоденнику: «Великая княгиня взяла у меня „Записки Екатерины II“ и сходит от них с ума». 

Спілкуючись з інтелектуальною елітою Російської імперії, Велика княгиня демонструвала широкий кругозір і блискучі знання, по словам князя В. Одоєвського «вічно вчилася чого-небудь». Розповіді сучасників неодноразово вказують на ці якості характеру Олени Павлівни: 

вела довгі розмови з професором Арсєньєвим, бажаючи ближче познайомитися з історією і статистикою Російської імперії; 

вела богословські розмови з єпископом Порфірієм Успенським і з архієпископом херсонським Інокентієм, який, по його словам, був «здивований і майже принижений» усвідомістю, що велика княгиня, добре знаючи історію і основи православ′я, захопила його деякими питаннями зненацька, і змусила просити дати йому час для пошуку категоричної відповіді; 

В. Інсарський згадував, що його товарищі — агроном Лоде і лісівник Петерсон — читали лекції Великій княгині по цим предметам. 

Д. Мілютіна, який представив Олені Павлівні «Перші досліди військової статистики», вона запросила до Павловська і в розмові « звернула увагу на такі подробиці, на яких навряд чи зупинялися б багато хто навіть з учених фахівців». 

Д. Оболенський, познайомившись з Великою княгинею, вперше «побачив жінку, яка ясно знала і розуміла, що таке Громадянська палата».

А. Кошелєв свідчив, що «Вона була надзвичайно привітною і вражала розвиненістю свого розуму, погляд її на справи був дійсно державним».

Окрім всього Олена Павлівна дружила з Жуковським, Адоєвським, переписувалася з Тютчивем. Дуже цінила Гоголя, і вважала його незвичайним і оригінальним генієм.  

Проявила себе як меценат: надала кошти художнику Іванову на перевіз картини «Явлення Христа народу» з Італії до Росії, покровительствувала К. Брюлову, І. Айвазовському, А. Рубінштейну. Підтримувала ідею заснування Російського музикального товариства і консерваторії, фінансувала цей проект, вносячи великі пожертви, в том числі виручені від продажу особисто їй належавшим діамантів. Початкові класи консерваторії відчинилися в її палаці в 1858 році.

Підтримала актора І. Горбунова, тенора Нільського, хірурга Пирогова.  

Сприяла посмертному виданню зібрання творів М. Гоголя. Цікавилася діяльністю університету, Академії Наук, Вільного Економічного товариства.  

Є досить цікавий факт з діяльності Олени Павлівни – купівля передостаннього «Автопортрету» Т. Шевченка на виставці в Академії мистецтв, де автор Т. Шевченко, уперше його показав широкій публіці . Полотно створено 1860 року. Невдовзі вона подарувала його графу Ф. Толстому, президентові Академії. 

За відповідним указом імператора Олександра II, під покровительством Олени Павлівни знаходилися Російське музикальне товариство і Петербургська консерваторія.

За заповітом імператриці Марії Федорівни, дружини Павла І, в 1828 році до Великої княгині перейшло управління Маріїнським і Повивальним інститутами. Це були найважливіші заклади охорони здоров′я. Вона проявила себе не тільки, як покровителька, а й як дбайлива господиня, що вникала до дрібниць в життя цих закладів. 

З 1832 року стала шефом кірасірського полку, в 1860 році переіменованого в Новгородський 10-й драгунський полк.

Сучасників вражала вимога до вихованиць Маріїнського інституту на екзамені по історії говорити про темні сторони минулого «з російським почуттям, але правду». 

Незабаром до неї перейшло вище завідування Максиміліанською лікарнею, яку Олена Павлівна абсолютно змінила, значно розширивши і відкривши стаціонарне відділення. В її віданні було також перше в Росії безстанове жіноче училище святої Олени.

Далі буде…

Ілля Василенко, журналіст.

Новини від блогерів