Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Історія принцеси. Частина 3

Після смерті доньок Олена Павлівна не опускає рук і на згадку про них називає засновані нею медичні заклади – в Москві Єлизаветинську клінічну лікарню для малолітніх дітей (вона була першою в імперії, де лікували немовлят), а в Петербурзі і Павловську – притулок Єлисавети та Марії.

Вона також відкрила перший в імперії пологовий стаціонар. 

В останні роки свого життя вона разом з терапевтом професором Е. Ейхвальдом займалася створенням лікувально-благодійного і водночас науково-навчального закладу, де молоді лікарі могли б підвищувати свою професійну кваліфікацію. Цей задум здійснився вже після її смерті в 1885 році, коли відкрився Клінічний інститут Олени Павлівни. Даний заклад став першим у своєму роді в світі! 

Зростаючи в протестантській сім′ї, Велика княгиня Олена Павлівна була глибоко віруючою християнкою. Цьому прикладом є відмінне знання богослов'я, що змушувало ніяковіти самих великих богословів православної імперії. Всі великі реформи, ідеологом яких була Олена Павлівна були зумовлені саме її вихованням. Бажаючи служити християнській вірі, як робила це перша християнська цариця Олена Констянтинопольська, що в 4 столітті віднайшла хрест на якому був розіп′ятий Ісус. На честь неї і була хрещена принцеса, це і спонукало її піклуватися Воздвиженським храмом Московської Ямської слободи в Петербурзі. В подарунок цьому храму вона принесла ікони Констянтина та Олени з частинками Хреста Господнього та з мощами святих апостолів. Замовила для цього ж храму великий запрестольний образ Воздвиження Хреста Господнього. Образ створювався іконописцем Фадєєвим в особливій відведеній залі Михайлівського палацу, де жила велика княгиня.  

За дорученням Олени Павлівни були видані і перекладені на французьку мову літургія Іона Златоуста, короткий молитвослов і покаяння канон Андрія Критського, щоб ознайомити іноземців з православним богослужінням і щоб полегшити прийняття православ′я. Певною мірою це була інтеграція російського православ′я у європейський світ, де панували католицизм та протестантизм.

Олена Павлівна так говорила про свою християнську діяльність — «Мене спонукає до того моє щире благоговіння до святого символу нашої віри і надії, до якого я часто вдавалася в хвилини скорботи і нещасть». 

В своїй благодійній діяльності проявляла не тільки високі духовні якості, але і організаційний та адміністраторський талант. 

Окремих публікацій варті її проекти Хрестовоздвиженське товариство сестер милосердя та Карлівська ініціатива по звільненню селян від кріпацтва, її інтелектуальний салон. 

Коротко підсумовуючи активну і плідну діяльність Олени Павлівни, можна сказати, що вона була не просто реформатором, вона була сміливою жінкою. Адже скільки критики та перешкод вона зустріла на своєму шляху. І все змогла достойно пройти і витримати, в умовах монархічного, патріархального суспільства. Це було на рівні з героїзмом… 

Доля не була милосердною до Олени Павлівни. Уже на схилі літ вона тяжко захворіла. По рекомендації лікарів вона поїхала в Італію і оселилася у Флоренції. Бажаючи померти вдома, Олена Павлівна вирішила повернутися в Російську імперію. Прохання і поради родичів не зупинили її, і вона приїхала до Петербургу. Деякий час відчувала прилив сил, і навіть відзначила свій 66-й день народження в тісному колі самих близьких родичів. Але хвороба знову проявилася, і через 12 днів, 9 січня 1873 року Великої княгині не стало… 

Похована в Імператорській усипальниці в Петропавлівському соборі Санкт-Петербургу, поряд зі своїм чоловіком і доньками Олександрою і Анною. 

Справи своєї матері продовжила єдина донька княгині - Катерина Михайлівна Романова, але то інша історія… 

P. S.  Із записів Олени Павлівни в альбомі архітектора Андрія Штакеншнейдера «Положення російської княгині не є перевага, не є право насолоджуватися тим, що інші не мають. А важка і велика зобов′язаність перед престолом, і державою, для виконання якої немає меж в зусиллях, і турботах».

 

Ілля Василенко, журналіст.

Новини від блогерів