Привернув увагу коментар колишнього першого заступника мера Наконечного Сергія Шевченка щодо того, що мер був комісований з лав Збройних сил України. А причиною тому є ряд вроджених генетичних і хромосомних хвороб , зокрема і вади розвитку нервової системи і т. д.

Слід зауважити, що містом давно ширилася чутка, що нібито Наконечний був комісований з ЗСУ по причині психічних розладів, і особова справа його зберігалася у військоматі, поки її не викрали на замовлення голови Карлівської райради, а в минулому кадрового військового Петра Світлика, та одного високо поставленого лікаря в області. Викрадена справа не давала юридичних доказів психічних розладів в Наконечного, коли той був на посаді голови Карлівської райдержадміністрації, а потім і на посаді міського голови. Таким чином Наконечний мав право на займані посади.  

Як відомо, що саме П. Світлик активно лобіював Наконечного на вище згадані посади. А потім їх шляхи розійшлися і вони стали запеклими ворогами.

Доречі, на виборах мера, команда кандидата Наконечного, в яку входив Петро Світлик, публікувала лікарські діагнози Юрія Кобченка, таким чином порушуючи закон про не розголошення лікарської таємниці, а ще розклеюючи неправдиві листівки про діючого тоді мера Володимира Слєпцова! Ці факти були доказані, адже спіймали підчас розклеювання цих листівок неповнолітнього сина Наконечного о 2 - й годині ночі працівники міліції. Це наштовхує на думки, що саме Світлик володіє доступом до лікарських діагнозів Наконечного! 

А тут Сергій Шевченко, який є людиною з команди П. Світлика публікує такі особисті довідки, що повинні міститися в особовій справі (зверніть увагу на текст в довідці, він явно з архіву військомату!)! Певно чутки мають під собою підгрунтя, інакше як можна пояснити доступ до документів пов′язаних з лікарською таємницею?!

Цікавим і опосередкованим фактом є часта агресія мера в різні ситуації, згадаймо ряд побиттів людей мером! 

Якщо припустити що все є правдою про хвороби мера та всі інші факти у сукупності, то бачимо, що Наконечний з самого початку не мав права займати керівні посади в органах місцевого самоврядування і балотуватися на виборах мера. Як би не крадіжка його особової справи з військомату, то б Карлівка не знала б тих потрясінь, що вона пережила в час головування Наконечного.

Але все це було комусь вигідно і хтось на цьому добре нажився…

Було б добре, якби документи повернулися у військомат, але хто їх поверне? А якщо і поверне, то за законом повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності, тому цього не буде…  

Оприлюднена інформація С. Шевченком спонукає проаналізувати офіційну біографію мера на сайті міської ради. І дійсно ми бачимо, що в 1996 по 1997 роки Наконечний служив в Одеському військовому окрузі ЗСУ. Але, як відомо, що в ті часи в ЗСУ строкова служба тривала два роки, а в біографії мера вказано всього рік! А можливо він був призваний восени 1996 року, а на початку 1997 року був комісований в зв′язку з виявленою хворобою?! Цей факт наштовхує на те, що довідка про хвороби таки є правдивою.  

І на останок історія з порятунком Василя Сліпака «Міфа», певно вона вигадана самим Наконечним з самого початку і до кінця, з метою героїзації свого образу та більшого розголосу, що Наконечний відвідує АТО! Фактів, що могли б підтвердити навіть не порятунок, а хоча б хоч найменшу причетність Наконечного до «Міфа» немає жодних. Також і свідки останніх хвилин життя «Міфа» не можуть пригадати прізвище Наконечний. Дана легенда вигадана щоб отримати посвідчення АТОшника разом з пільгами. 

В цій сумній історії залишається ряд питань, на які важливо отримати відповіді :

Чи знали однопартійці мера з області про його вигадки з приводу АТО? Могли знати, адже всіляко цьому сприяли, той приклад, що саме Анатолій Ханко, що є однопартійцем мера, активно лобіював видачу посвідчення меру! знали посадові особи з облдержадміністрації про факти діяльності Наконечного в зоні Ато? Мали б знати, або хоча б вимагали якихось підтверджень окрім слів Ханка та самого претендента.  

Я думаю подібні питання мають поставити правоохоронні органи всім вище згаданим особам, в тому числі П. Світлику та С. Шевченку і не тільки їм…  

Ілля Василенко, журналіст.