Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
ВБИВАТИ, АЛЕ НЕ БУТИ ВБИВЦЕЮ

Наша країна вже кілька років перебуває у стані війни. У зв’язку із підвищенням злочинності та терористично-окупаційними загрозами з боку РФ у суспільстві знову постали питання про відновлення смертної кари та доцільність війни. Водночас активізувалася ліберально-пацифістська пропаганда, спрямована на деморалізацію захисників Вітчизни та захист злочинців. У зв’язку із тим, що ліберали і пацифісти у своїй пропаганді часто використовують шосту Божу заповідь «Не вбивай!» (Вихід 20:13), постає необхідність чіткого християнського тлумачення цієї заповіді.

Необхідно чітко усвідомити, що шоста Божа заповідь не стосується будь-якого позбавлення життя. Старий Заповіт оригінально писаний на гебрайській мові і в дослівному перекладі з неї ця заповідь звучить так: «НЕ БУДЬ ВБИВЦЕЮ». В оригіналі у тексті Вихід 20:13 уживається гебрайське слово חצָֽר. В Біблії це слово вживається загалом 40 разів і використовується виключно для позначення вбивці. Особливо показовими у цьому плані є 35-й розділ книги Числа і 19-й розділ книги Повторення Закону. Ці біблійні глави регламентували порядок покарання вбивці – цебто того, хто умисно або ж з необережності позбавив життя іншу людину.

В жодному з біблійних текстів, де вживається слово חצָֽר, воно не вживається стосовно ката, який страчує злочинця або воїна, який вбиває ворога на війні. Більше того, Біблія залишає за родичами потерпілого, якого позбавив життя вбивця, право самостійно покарати такого вбивцю. В біблійній термінології той, хто карав вбивцю, називався месником. До месника слово חצָֽר ніколи не застосовувалося. Коли месник або ж кат карали злочинця смертю для цього вбивства вживалося інше гебрайське слово תוּמַ. Це слово вживається в Біблії 693 рази для позначення будь-якої смерті – чи то природної смерті від старості, чи то смерті від хвороби, чи то від страти.

Показово в цьому плані звучить наступний текст із Біблії: «А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, він убійник (гебр. חצָֽר – вбивця), буде конче забитий (гебр. תוּמַ – позбавлений життя) той убійник» (Числа 35:16). В одному й тому самому біблійному тексті вживаються обидва гебрайських слова, які нас цікавлять і доводиться: можна вбивати і не бути при цьому вбивцею. Хтось скаже, що в Новому Заповіті Ісус Христос скасував зазначений принцип, але насправді Христос нас вчив лише більш точному і більш глибокому розумінню того, що написано в Старому Заповіті. Християнин не повинен хапатися за зброю за кожної дрібної сварки, але і бути ганчіркою і заплющувати очі на злочини він теж не повинен. Пацифісти люблять посилатися на слова Ісуса Христа до апостола Петра: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть» (Євангеліє від Матвія 26:52). Але пацифісти не зауважують, що Христос наказав Петрові саме сховати, а не викинути зброю. Така заувага означає, що апостол Петро застосовував свою зброю не там, де потрібно, а не заборону застосовувати зброю взагалі.

Кримінальний кодекс України надає законослухняним громадянам право на захист свого життя, життя і здоров’я своїх близьких, а також свого майна. Вбивство чи нанесення тілесних ушкоджень злочинцю з метою захисту свого життя чи майна в українському законодавстві не вважається злочином і не має наслідком кримінальну відповідальність (ст. 36 ККУ). Це цілком відповідає духу християнської справедливості. А якщо злочинцем, який посягає на життя і майно є ціла держава – агресор? У цьому випадку і людський, і Божий закон надають християнину право і обов’язок стати на захист своєї Батьківщини. Відповідно до концепції Августина Блаженного про справедливу війну, християнин не може брати участі в агресивній війні, але цілком може воювати у війні, яка ведеться з метою оборони від агресора. Відтак, російські християни не можуть брати участі у тій війні, яка зараз відбувається на Донбасі, а українські християни – можуть.

Шоста заповідь Закону Божого проголошує святість людського життя на підставі, що Бог дав життя кожній людині. Нікому не дозволено з корисливих чи інших злочинних мотивів вбивати невинну людину. Але якщо ідеться про злочинця (злісного вбивцю, ґвалтівника, сексуального збоченця, богохульника, того, хто б’є батьків), Бог, як Той, Хто дає життя, Сам проголошує, що Він позбавляє цих злочинців права на життя. Відтак, кат, який страчує таких злочинців, хоча і вбиває, але не є вбивцею, адже він виконує Божий присуд. Страчені вважаються такими, що померли з Божої волі, як інші люди з Божої волі помирають від старості. Так само не є вбивцями ті захисники країни, які в умовах збройної агресії вбивають нападників з метою захисту своїх громадян і їхнього майна від іноземних загарбників.

Максим Нестеренко,

магістр бухгалтерського обліку і аудиту, богослов,

член української протестантської церкви,

учасник подій Революції Гідності

 

Новини від блогерів