Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Велика княгиня і її сестри милосердя Частина 3

З 1860 по 1863 роки Хрестовоздвиженську громаду на прохання Великої княгині Олени Павлівни очолював відомий в той час християнський активіст Олександр Гумілєвській.  

В повоєнні роки сестрою настоятелькою Хрестовоздвиженської громади була Катерина Бакуніна, а літом 1860 року її змінила Катерина Карпова, займаючи цей пост до 1867 року. Для управління громадою був заснований особливий комітет під головуванням Миколи Пирогова, а з 1861 року його очолив громадський діяч, письменник і музикант Володимир Одоєвський. 

14 січня 1863 року імператор Олександр II затвердив «Положення про сестер Хрестовоздвиженської громади, призначених для догляду за хворими в військових госпіталях», а 10 травня 1870 року — штат і новий статут громади. Ціллю діяльності громади проголошувалося «безкорисне християнське служіння страждаючим і малозабезпеченим». 

В 1860—1870-ті роки лікарня неодноразово перебудовувалася. В 1873 році, після смерті Великої княгині Олени Павлівни Романової, керівництво громади було доручено її доньці, Великої княгині Катерині Михайлівні Романовой. 

 

В серпні 1876 року загін сестер громади виїхав на Балкани в зону військових дій в Чорногорії. Це був перший досвід діяльності громади в іншій державі. В час Російсько –турецькій війні 1877-1878 років більше 30 сестер під керівництвом старшої сестри Щеховської надавали допомогу пораненим. Катерина Бакуніна, не дивлячись на свій 65-річний вік, поїхала на Кавказ в якості керівниці медичних сестер тимчасових госпіталів, пробувши на фронті більше року. 

В літературі найбільш повно образ сестри милосердя висвітлений в одному із «Віршів в прозі» Івана Тургєнєва — «Пам′яті Ю. Врєвській», присвячений Юлії Врєвській, учасниці Російсько-турецькій війні 1877—1878 років. 

Хрестовоздвиженська громада стала широко відома не тільки в Російській імперії, але і за кордоном. Вона приймала участь в міжнародній гігієнічній виставці в Брюселі в 1876 році, а сестри Висотська і Сухонен надали допомогу в створенні першої громади сестер милосердя в Болгарії в 1900 році на прохання Болгарського товариства Червоного Хреста. 

З 1884 року протягом 14 років головним лікарем громади працював хірург Микола Вєльямінов. По його ініціативі була перебудована лікарня, побудований будинок для службовців, організовані систематичні курси лекцій для сестер.

На 1 січня 1891 року в громаді було 119 сестер милосердя і 19 на випробуваному терміні. В 1894 році, після смерті Великої княгині Катерини Михайлівни Романової, громада перейшла у відання Російського товариства Червоного Хреста. 

Звіти про діяльність громади підчас Першої світової війни не були опубліковані, і статистика за цей період відсутня. 

Після Жовтневого перевороту, в 1918 році, лікарня була вилучена у Хрестовоздвиженської громади і на її базі була відчинена 10-та лікарня Петроградського губернського відділу охорони здоров′я, в 1919 році їй було присвоєно ім′я червоного революціонера Григорія Чудновського. Громада ліквідована в 1920 році, а її майно було передано у відання нової радянської влади… Церковний храм громади був закритий в 1922 році, приміщення якого до 1993 року як спортзал лікарні… 

З приходом радянської влади славна історія Хрестовоздвиженської громади сестер милосердя закінчилася… 

Не дивлячись на приховані глузування і протидію зі сторони вищого військового керівництва, Олена Павлівна змогла переконати імператора Миколу І, в корисності нового починання. Сестри проходили практику в лікарнях Петербурга, де лікували найтяжчих хворих. На рівні з ними допомагала і сама Велика княгиня Олена Павлівна. І як показав час, її надії на плідну роботу громади справдилися.

Форма сестер прирівнювалася до військового мундиру, і за самовільне її носіння був штраф і навіть ув′язнення. Саме сестри милосердя стали відправною точкою в майбутню професію медсестер, яку ми знаємо сьогодні. 

Біографії сестер варті окремих публікацій, адже вони вражають своєю самовідданою жертвою іншим… 

Через 10 років після заснування Хрестовоздвиженської громади сестер милосердя, в 1864 році швейцарець Анрі Дюнан заснував Міжнародний Червоний Хрест, прототипом якого стала Хрестовоздвиженська громада. 

З цього приводу Дюнан говорив: «Якщо сьогодні Червоний Хрест охоплює світ, то це завдяки прикладу, поданому підчас війни в Криму її Імператорською величністю Великою княгинею Оленою Павлівною».

 

Ілля Василенко, журналіст.

 

Новини від блогерів