Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
ДРЕССИРОВЩИКИ Ч. 7

                                                                                                                            ПІСЛЯМОВА 

Як бачимо, з тексту даної книги , що «дрессировщиками» автор називав керівників держави СРСР всіх рівнів. В тексті книги, автор часто апелює до цитат Леніна, слова якого тоді були канонічними для влади і КПРС.

Але цієї канонічності сама ж влада і не дотримувалася, а використовувала для прикриття свого кривавого правління! Тому, апелюючи до вождя, Іван Ковальов таким чином, показував нікчемність та лицемірство влади. А біля владного класу, були ще «прихлебатели» тобто ті, хто прислуговуючі владі мав і собі крихти з барського столу.

Багато людей старшого покоління говорить, що вони добре жили саме при Брєжнєві. Але як бачимо з книги, яка писалася в розквіт економіки Радянського союзу, що життя в його часи не було таким вже ідеалізованим як нас намагаються переконати.

Тим паче, в книзі описуються не тільки порушення елементарних прав людини, а й все законодавство побудоване таким чином, щоб придушити особистість! По факту ми бачимо, що законодавство в сфері прав людини та громадянина не виконувалося і ігнорувалося владними структурами, воно було формальним, та прикриттям авторитарної системи державного апарату. 

Держава існувала щоб її обслуговували люди, а інтереси держави представляли держапарат та правляча партія, яка була одна. Людина жила для того, щоб служити інтересам держави, а не навпаки! Тому, держава стояла в центрі всього життя людини. Це все притаманно тоталітарним режимам.  

Саме це розуміння приходило автору книги, коли він бачив тотальне порушення прав людини і громадянина. А ще його обурювало, що держава постійно допомагала матеріально, як тоді казали «братам» із соцтабору, а в той же час, в пік економіки СРСР не вистачало його жителям найнеобхідніших речей. При тому, що люди постійно багато працювали, тим паче влада виховувала культ праці, яка має збагачувати державу. Збагачувати не громадян, а саме державу! А якщо ти будеш запідозрений у власному збагаченні, то начувайся! 

Всі ці приклади автор наводить в тексті книги, розповідаючи читачу стан речей в тодішній державі, водночас викриваючи лицемірство влади. Також, Іван Ілліч розмірковує над причинами і наслідками такої державної політики. 

І от що є цікавим стосовно самої книги, що написана вона в час, коли за такі тексти людина могла суттєво постраждати, але все одно книга була написана. Минуло дев'ять років, і в країні рад розпочалася перебудова і «гласность», після того минуло ще шість років і імперія зла СРСР перестала існувати. 

Іван Ковальов мріяв з цих записок оформити книгу, яка в майбутньому вийшла б у світ для широкого загалу. Але в тих умовах ні про яку публікацію книги не могло бути і мови, і це робило мрію примарною. Це стало можливим в новій незалежній країні, в якій не має тих страшних законів і диктатури держапарату, хоча ми сьогодні маємо свої проблеми та виклики, але це не ті проблеми з якими зіштовхувалися люди в той час. 

Читаючи книгу ми розуміємо, що мова іде про той час, який все далі від нас відходить і уже по суті, є історією. Але ми читачі, що часто стикаємося з різними труднощами і викликами в своєму житті, маємо змогу зазирнути в історичне задзеркалля та побачити які виклики мали люди застійної епохи. 

Зараз ми живемо у світі який дуже стрімко розвивається та змінюється, прискорені темпи впливають на наші життєві ритми. Тому дуже важливо все робити швидко, а особливо якісно. І якраз історія та аналіз в цьому добре допомагають. 

В цьому році ми відзначаємо тридцять років незалежності України, і напевно нам час озирнутися назад, і підвести свої підсумки не тільки після закінчення війни, а й підсумки з дня незалежності. Підсумки нам потрібні не для того щоб сказати, що все погано, а для того, щоб проаналізувавши себе вчорашніх, зрозуміти себе сьогоднішніх. Тільки так ми зможемо стати кращою версією себе завтрашніх. Адже історія повинна нас вчити, щоб виносячи з неї уроки, ми могли йти далі і не повторювати минулих помилок. Сподіваюся, що дана книга стане саме тим містком між двома епохами, який дасть змогу нам краще зрозуміти минуле і сьогодення, бо вони є не розривними.

Ілля Василенко, журналіст.

 

Новини від блогерів