Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Два шулера

У вересні 2019 року стало відомо, що Карлівську районну партійну організацію ВО «Свобода» розпустили, адже більшість її членів не пройшли переєстрацію, щоб підтвердити своє членство в партії. Ті хто пройшов цю процедуру залишилися членами партії, серед них колишня секретарка Карлівського міського голови-свободівця Анна Євсюкова. Їй Полтавська обласна партійна організація «Свободи» довірила провести переєстрацію районної та міської партійних організацій та призначили її в.о. голови обох організацій. Адже голів обох організацій було виключено з лав партії Рішенням Ради партії обласної організації (причини виключення ряду осіб не повідомляються). Це інформація за її версією.

А є інформація за версією першого заступника Карлівського міського голови Сергія Тарасовського, теж свободівця. Вона радикально відрізняється від першої.

Про це він написав в одній з спільнот у соцмережі.

 

 

 

За його версією районна та міська організації саморозпустилися, і не стали чекати 3 жовтня, до якого їм були поставлені недоречні вимоги.  

А що ж насправді криється за цими фактами та версіями?!

А насправді, там дійсно мало місце переєстрації викликане тим, що керівництво з «центру» захотіло дізнатися про справжній стан речей в партії. Тим паче історія зі світлиною Карлівського мера Олександра Наконечного, де він одягнений у нацистську форму обурила маси людей. Є навіть інформація з власних джерел, про те, що партійний лідер Олег Тягнибок телефонував горе-меру і сварив за його вчинок.  

Але за інформацією з близького оточення мера, про це навіть Сергій Тарасовський натякає, відомо, що чи то київські, чи то полтавські партійні боси вимагали з мера та всіх, хто працює на державній службі в мерії робити регулярні грошові внески в партійну касу. На що місцеві партійці-чиновники не погодилися, адже суми вимагали чималі!

 

Якби там не було, але їх не має в лавах партії, чи то добровільно, чи то примусово до кінця не відомо. Але варто проаналізувати список тих, хто підписався під Зверненням , що опублікував С. Тарасовський. Отже Микола Ніколаєнко був до виключення з лав партії керівником районної партії ВО «Свобода», членом виконкому міської ради Карлівки та місцевим підприємцем. А також вірним соратником мера Наконечного в голосуванні ряду питань на засіданнях виконкому, що викликають сумніви щодо їх законності.  

Наталія Карпенко очолювала міську організацію партії, депутат міської ради та рідна сестра мера, тут все ясно – вірна соратниця в усіх справах мера.

Олександр Наконечний був заступником голови районної організації партії та міським головою, що за посадою очолює виконавчий комітет. Ініціатор ряду сумнівних проектів за рахунок бюджетних коштів.

Валерій Намолов депутат міської ради та працівник міської ради, що виконує функції особистого охоронця мера та контролера за відвідувачами міської ради.

Сергій Левенко, Сергій Воскривко працівники апарату міської ради, яких призначив мер.

Сергій Губарь юрист міської ради, завжди був присутній на засіданнях виконкому і жодного разу не зупинив сумнівні ініціативи мера, що коштували місту мільйонних збитків.

Сергій Тарасовський перший заступник міського голови, давній соратник з часів райдержадміністрації, учасник ряду корупційних скандалів та ініціатив, відзначився своєю непрофесійністю.  

Варто окремо розглянути факт перебування в партії Ірини Мартинюк, що є місцевою кореспонденткою районної газети та головним редактором газети «Карлівська громада» збиткового ЖЕКу. Виникають логічні питання щодо журналістської етики стосовно її роботи та одночасно участі в партійних лавах, адже вона висвітлювала заходи органів місцевої влади в комунальній пресі, будучи при цьому однопартійкою мера! А ще у вільний від роботи час в партійному наметі агітувала та роздавала партійну пресу. А зараз офіційно підписалася під публічною партійною заявою, що таким чином підтверджує її членство в партії, та ще партії яка має всю повноту влади в місті! А її робота в газеті ЖЕКу, створення якої ініціював мер, хіба це не суперечить журналістській етиці?!  

 

 

І на останок виписка з міської ради, стосовно заробітніх плат мера, його першого заступника та чергового охоронця, з них випливає, що з такими сумами є з чого платити внески в партію, але жадібність взяла гору.  

 

Варто зауважити, що цю команду в 2015 році до влади привів Петро Світлик, тодішній голова Карлівської районної ради від партії «Батьківщина», саме він умовив партійне керівництво підтримати Олександра Наконечного, як єдиного кандидата в міські голови, і створивши коаліції в районній та міській радах мав величезний вплив на прийняття рішень в місті та районі. Яскравий тому приклад - головування Світлика на сесіях міської ради в присутності мера! Згодом мер вийшов з під контролю Світлика і вирішив сам собі заробляти на бюджетних коштах, а навчився він всьому, у колишнього військового політрука та податківця Петра Світлика.  

 

Вся ця історія дуже добре ілюструє прогнилу партійну систему в державі, продажність та безпринципність керівників партій та державних органів.  

Також прикрим є те, що партії використовують людей, які їм вигідні на певному етапі політичної боротьби, а також ті ж таки самі люди теж використовують партії щоб мати свій зиск. Це нагадує гру двох шулерів в карти, де кожен намагається обдурити іншого. А ще нагадує нам давню приказку «У каламутній воді добре ловиться рибка». Тож поки не з′являться у нас справжні партії з чіткою ідеологією, які будуть мати страх перед прискіпливими виборцями за свою репутацію, ми будемо спостерігати ось такі історії.  

Ілля Василенко, блогер, журналіст-розслідувач, політичний оглядач журналу «Грані часу інфо», публіцист. 

 

 

 

 

Новини від блогерів