Але цікавим фактом є незвичне формулювання в кінці Апеляційного вироку, воно яскраво кидається в очі не тільки юристам, а й іншим людям: «… Що стосується невстановлення у ході слідства місцезнаходження предмету хабара, то ця обставина не свідчить про невинуватість Яковенка, оскільки зібрані у справі та наведені у вироку докази, у своїй сукупності, безперечно викривають Яковенка у вчинені цього злочину». 

Тобто апеляція офіційно визнає, що предмету хабара, тобто самих готівкових коштів не виявлено, а це на хвилинку, основний доказ у справі! Якщо цього доказу не має, все інше не має значення, навіть інші другорядні докази. Стосовно сукупних доказів, про які говорить суд, то вони тільки вказують на, те що мер був знайомий з Михайловим (заявником) і співпрацював з ним у межах своєї роботи, і все. Все інше не доказує вини у взятті хабара! У злочині взяття хабара може бути один єдиний основний доказ це гроші чи інші матеріальні цінності, все , крапка! Це все ще раз вказує на те, що справа сфальсифікована.    

 В колонії Яковенко перебував в жахливих умовах, адже вода не була придатна для вживання, бо мала вміст якогось осаду, скрізь був пил від залізної руди, що негативно впливає на людський організм. Окрім того в колонії відбувають покарання кримінальні елементи. Хоча прийнято чиновників, правоохоронців і т.д. ізолювати від відвертого криміналу. Але за задумом тодішньої політичної системи це було потрібно щоб знищити Сергія Яковенка фізично, або хоча б морально зламати. Тут йому в нагоді стала фізична підготовка та загартованість. Умови тримання засуджених нагадують середньовічні каземати…

Перебуваючи в колонії, Яковенко неодноразово подавав касаційні скарги на рішення Харківського апеляційного суду до Верховного суду, але їх щоразу не приймали до розгляду весь час посилаючись на різні обставини, то строки пропущені, то якісь неточності, то необгрунтування і так по колу. Все це робилося для того щоб Яковенко перестав писати касаційні скарги і не дати хід розгляду справі по суті, адже тоді б прийшлося би задовольнити вимоги засудженого, і притягти до відповідальності всіх хто розслідував справу. Або залишити вирок без змін, але в свою чергу це б дало змогу Яковенку звертатися до Європейського суду з прав людини, що могло б потягти за собою виграшу засудженого і призначення йому грошової компенсації і звільнення разом із закриттям судимості. Цього владний режим Януковича допустити не міг, адже це сильно било б по його і так зіпсованому іміджу перед Європою…

Окрім того, Яковенко не одноразово писав скарги у різні інстанції, на те, що йому адміністрація колонії перешкоджає у зустрічах з адвокатом та рідними, а також умисно затримує листи у Верховний суд, що дає підставу суду відмовляти у перегляді його справи за порушення строків касації…  

Після Революції гідності, у травні 2014 році Сергія Яковенка звільнили умовно достроково, але судимість в нього залишалася. Весь час після звільнення, Яковенко відчував стеження за собою невідомих осіб.  

А у зв′язку з прив′язаною гранатою до дна автомобіля тодішньому меру Карлівки Володимиру Слєпцову, а також з пострілами з гранатомета по будівлі податкової інспекції, в помешканні Яковенка поліція провела обшук. Хоча він не проходив по справі підозрюваним! І це все у 2015 році в постреволюційний період! Це була тоді така брудна виборча кампанія на місцевих виборах! 

Далі буде…

Ілля Василенко, блогер, журналіст-аналітик, який спеціалізується на політичній журналістиці, політичний оглядач, публіцист.