Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Принцеса свобода Частина 3

Починаючи з 1855 року Велика княгиня Олена Павлівна, щиро зацікавилась селянським питанням у Російській імперії. Саме з цього року, Карлівка стала не тільки ареною передових економічних перетворень, а й потужним центром боротьби із кріпосним правом.

 

На фото Костянтиноградський повіт Полтавської губернії, до якого входив Карлівський маєток. 

Вже наприкінці 1855 року Костянтином Енгельгардтом був складений план звільнення місцевих кріпаків, у якому окрім іншого, була висунута ідея необхідності викупу селянами поміщицької землі. По тому основним «ідеологом» даного проекту став Микола Мілютін, праці якого склали основу діяльності Карлівського гуртка — неофіційного органу, який займався розробкою положення, котре кардинально реформувало у маєтку сфери землеволодіння та селянських повинностей. Про роботу гуртка ніхто не знав окрім його членів та Імператора. 

 

У березні 1856 року спільно з М. Мілютіним був вироблений план дій для звільнення селян в Полтавській і суміжних губерніях, що отримав попереднє схвалення Імператора. Згідно з цим планом, Велика княгиня звернулася до поміщиків Полтавської губернії В. В. Тарновського, князя О. В. Кочубея та інших, із закликом сприяти своїми відомостями і міркуваннями у виробленні загальних підстав звільнення селян у Полтавській, Харківській, Чернігівській та Курській губерніях. Враховує зауваження і відредагована професором Кавеліним записка була передана Великому князю Костянтину Миколайовичу Романову, брату Імператора, який, спільно з Миколою Мілютіном повною мірою використовував позитивний приклад Карлівської ініціативи. 

Продуктом довготривалої та кропіткої роботи Карлівського гуртка, стало затверджене 1 лютого 1859 року Імператором Олександром ІІ «Положення для селян Карлівського маєтку», котре вступило в закон 21 травня того ж року. 

 

По суті Карлівська ініціатива по звільненню селян була локальним проектом, успіх якого, за задумом мав бути прикладом і успішним кейсом на вседержавному рівні. 

Суть реформи в самому Карлівському маєтку була такою: Велика реформа по ліквідації кріпацтва у 1861 році, попередній варіант якої розроблявся Карлівським гуртком, охоплювала 4 основні сектори реформування, а саме: 1) ліквідація особистої залежності селян від поміщиків, 2) створення органів селянського управління, 3) наділення селян землею і визначення за неї повинностей, 4) викуп селянських наділів. Карлівський проект затверджений Імператором, урегульовував лише останні три, однак взагалі не торкався основного — ліквідації кріпосної залежності селян від поміщика, тобто кріпосне право не було ліквідоване. 

І навіть в такій редакції реформа вплинула позитивно і на економічний розвиток Карлівського маєтку. Адже після укладення у 1863 році з селянськими общинами викупних договорів, що стало наслідком «Нового положення» 1859 року та Селянської реформи 1861 року, загальна площа маєтку скоротилась на 32649 десятин і відтоді становила понад 58 тисяч десятин. Та основним є те, що вже на весні 1859 року маєток перейшов із відсталої відробіткової (панщина) до прогресивної оброчної системи повинностей, що сприяло капіталізації виробничих відносин на Карлівщині. 

Змінилася і система управління маєтком. У господарському відношенні він у 1850 році поділявся на 6 управительств. На чолі кожного з них, окрім одного, стояв окремий управитель. Адміністрація маєтку концентрувалась у руках головноуправляючого, головного адміністратора, та двох його помічників. Також до вищого керівного складу входили ветеринар, лікар, лісничий та його помічник, механік, старший бухгалтер та агент по торгівлі. Окрім того, був свій керівник у деяких галузях господарства та у кожного підприємства. 

Значна увага почала приділятись технічному оснащенню рільництва. Так у 1858 було закуплено 8 жаток Маккорміка, а вже наступного року К. Є. Енгельгардт особисто поїхав в Лондон та Орлеан, де на величезну суму придбав з доставкою 4 локомобілі разом з молотарками, (до слова перший локомобіль був випущений у Російській імперії лише у 1874 році ), також було куплено 82 передових на той час плугів Шумана та інші сільськогосподарські знаряддя. Тож вже влітку 1859 року за допомогою передової техніки було скошено і обмолочено зернових з 4000 десятин землі. 

Прибутки Карлівського маєтку протягом пореформеного десятиліття збільшилися втричі!

Далі буде…

Ілля Василенко, журналіст.

Новини від блогерів