Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Принцеса свобода Частина 4

Після смерті у 1873 році Олени Романової Карлівський маєток був успадкований її єдиною донькою Великою княгинею Катериною Михайлівною Романовою (1827—1894 рр.). А з 1894-го по 1917 рік маєток перейшов у власність її нащадків герцогів Георгія Георгійовича Мекленбург-Стрелицького (1859—1909 рр.), Михайла Георгійовича Мекленбург-Стрелицького (1863—1934 рр.) та їх сестри принцеси Олени Георгіївни Саксен-Альтенбурзької (1857—1936 рр.). Які гідно продовжували справу Олени Романової, розвиваючи і розбудовуючи маєток…

 

На фото карта Карлівки 1847 року. 

Велика княгиня Олена Павлівна виступила покровителькою Миколи Мілютіна, надаючи йому доступ до вищих посадових осіб Імперії і Імператора. У себе на вечорі вона представила Мілютіна Імператриці і дала йому можливість провести з нею тривалу розмову про звільнення селян; познайомила його з князем Горчаковим; підготувала в лютому 1860 року у себе в Михайлівському палаці зустріч і довгу розмову Мілютіна з Імператором про праці Редакційної комісії; постаралася встановити довірчі та співчутливі особисті відносини між Мілютіним і Великим князем Костянтином Миколайовичем Романовим, братом Імператора; повідомляла йому про свої контакти з Імператором, що мають відношення до справи визволення селян, постійно, письмово і словесно, намагалася підтримати в ньому бадьорість і віру в успіх, кажучи йому словами Біблії: «Ті, що сіють в сльозах пожнуть з радістю». Головні співробітники Мілютіна - князь В. Черкаський і Ю. Самарін - були постійними її відвідувачами, і в розпал робіт Редакційної комісії, влітку 1859 і 1860 років, жили в її палаці на Кам'яному острові. 

 

Коли імператор Олександр ІІ готувався зачитати на засіданні Державної ради 19 лютого 1861 року Маніфест про звільнення селян, Велика княгиня в розмові з ним висловила задоволення, що нарешті вдалося довести справу до завершення. І чи не найбільше втішалася тим, що земельні наділи в її Карлівському маєтку — по 12 десятин (13,11 га) на кожного селянина — виявилися найбільшими в Російській імперії. Адже до тексту царського маніфесту дворяни все-таки внесли поправку, згідно з якою максимальний розмір наділу становив сім десятин на одного селянина. 

Не менш переконливим доказом, вважала Олена Павлівна, був і 12-річний досвід вільного господарювання в її маєтку. Тобто Карлівські селяни ще до офіційного проголошення вже мали реальну свободу, хоч і вважалися кріпаками. Саме відчуття особистої свободи та гідності дало мотивацію селянам якісно виконувати свою працю. 

Саме наполеглива і послідовна позиція Олени Романової в питаннях скасування кріпацтва, а також яскравий приклад ефективного господарювання в одному з найбільших маєтків в Російській імперії Карлівському, розробка документальних проектів по звільненню селян, стали основою для Реформи 1861 року, за якою кріпацтво в Російській імперії назавжди пішло в небуття. Про що так мріяв Тарас Шевченко і мільйони селян по всій імперії. 

За свою діяльність зі звільнення селян в придворних колах Велика княгиня отримала неофіційний титул — «принцеса Свобода» («Princesse La Liberte»). 

Була нагороджена Імператором золотою медаллю «Діячі реформ». 

Сприяння, яке Олена Павлівна надавала діячам селянської реформи, викликало озлоблення кріпосницької опозиції. Один з найбільших поміщиків Росії, а за сумісництвом голова Головного комітету з селянської справи, князь Олексій Орлов, доповідаючи імператору про поведінку господині Михайлівського палацу, прямо висловив йому свою думку: «Я терпіти не можу того, що відбувається в цьому домі». Олени Павлівни не могли пробачити її втручання в політичні питання. Щоб очорнити Велику княгиню, посварити її з Імператором, розпускалися безглузді чутки про політично «неблагонадійних людей», якими вона себе оточує, складалися і поширювалися плітки про відносини між Великою княгинею і Миколою Мілютіним. Але незважаючи на брудну метушню навколо свого імені, розгорнуту прихильниками кріпосного права, Велика княгиня не відступилася від принципів селянської реформи, і не перервала ділових відносин з лідерами Редакційних комісій. 

Нажаль сьогодні яскрава постать Олени Павлівни Романової недооцінена, особливо в українській офіційній історії, від чого ми багато втрачаємо…  

Ілля Василенко, журналіст.

Новини від блогерів