І прокурор звітує, а начальник райземвідділу - ні

«Родзинкою» спільного засідання комісій Полтавської райради 9 лютого ц.р. стала відсутність на ньому голови постійної комісії райради з питань АПК, земельних ресурсів та соціального розвитку села Володимира Пілата. Та обставина, що  Володимир Петрович у цей час з волонтерською допомогою перебував у зоні АТО, не стала для очільників ради підставою для перенесення засідання, а швидше його прискорювачем. Бо саме він має найбільше інформації про зловживання при виділенні та використанні земель, про ненадходження коштів від оренди землі для наповнення місцевих бюджетів і т.д.  

Причина закулісних ігор криється в тому, що В.Пілат своїми депутатськими запитами й зверненнями намагається достукатися до уповноважених на те державою посадових осіб з вимогою усунення порушень закону, які чинять сучасні районні та заїзджі пройдисвіти на кшталт літературних Остапів Бендерів.

Тому голова райради Василь Степенко, хоча, будучи нардепом, інколи й плутав у парламенті «анонс» з «нонсенсом», учергове продемонстрував, що є неперевершеним майстром інтриги та нейтралізації супротивників.

Спільне засідання комісій райради проходило помпезно, за завідомо написаним сценарієм: лояльні до голови райради члени депутатських комісій, сільські голови та двічі неатестований начальник відділу Держземагентства в Полтавському районі Галина Мусієць.

Спитаєте: а «збурювачі спокою», через яких і зібралася така «поважна» компанія? Та їх туди ніхто не запрошував! Навіщо створювати нездоровий ажіотаж, якщо необхідний результат, а не «рукопаш» з можливим прокурорським реагування?  Мабуть, тому до кола запрошених і не потрапили в.о. голови РДА Олександр Іваніна та ковалівський сільський голова  Олександр Бублик.

До когорти «збурювачів» потрапив і депутат районної ради Микола Мирошниченко, який протягом трьох останніх сесій не давав владі «приспати» земельні питання, давав критичну оцінку районному Держземагентству та разом з В.Пілатом настійно наполягав заслухати інформацію про його роботу. «Робота відділу Держземагентства не підзвітна раді!» – відбрикувався В.Степенко. Дивно! І прокурор звітує, і начальник міліції – і корона з них не падає, а начальник райземагентства – отаке цабе!

Утім, коли начальник «непідзвітного» відділу Держземагентства Г.Мусієць 3 лютого ц.р. звернулася голови райради Василя Степенка зі скаргою на буцімто постійний тиск та безпідставні депутатські звернення В.Пілата в різні державні інституції, зокрема, і в Держземагентство України, то її «чолобитна» в «реактивні» строки стала предметом депутатського комісійного розгляду вже 9  лютого ц.р.

Кротенківський інцидент

Як пише Леонід Коробка, першим протокольним дорученням сесії райради для членів депутатських комісій був «кротенківський інцидент» – виділення земельної ділянки жителю Полтави А.Нурмагомедову. 12 січня ц.р. голова постійної комісії райради Володимир Пілат звернувся в Держземагентство України з депутатським зверненням щодо неправомірних дій начальника райвідділу Держземагентства Г.Мусієць.

Центральний виконавчий орган доручив Головному управлінню Держземагентства в Полтавській області невідкладно провести перевірку та надати детальну інформацію по кожному з порушених депутатом питань та про заходи щодо усунення порушень, відображених у акті перевірки окремих питань діяльності Головного управління Держземагенства в Полтавській  області від 27 лютого 2014 року, що стосувалися очолюваного Г. Мусієць відділу.

Коли дзвін, вдарений Пілатом на Севастопольській площі Києва, докотився до Уютної, 23 у Полтаві, «доходне» місце під Г.Мусієць захиталося. Треба було терміново вживати заходів, щоб зберегти його під собою. Звісно, таку підтримку, шляхом перевтілення Галини Олександрівни з порушниці в жертву Пілатової деспотії, міг надати, залучившись підтримкою окремих депутатів, лише фактичний господар району – Василь Степенко. Не пригадуємо випадків більш оперативного розгляду питання: як за помахом його чарівної палички слухання було призначене вже на 9 лютого. А задля більшої надійності засідання депутатських комісій було «підсилено» ще й статтею Л.Коробки про цю подію у газеті «Вісті».

Суть кротенківської проблеми полягала в тому, що начальник відділу Г.Мусієць безпідставно, з порушенням вимог статті 186¹ Земельного кодексу України, відмовила А.Нурмагомедову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Кротенківської сільської ради.

Він звернувся до суду, який 30 жовтня 2014 року визнав  незаконним та скасував висновок райвідділу Держземагентства про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов’язав відповідача повторно розглянути проект землеустрою. Проте, Г.Мусієць не виконала рішення окружного адмінсуду, ще й спробувала подати апеляцію, та безуспішно. 

Саме тому тодішній перший заступник Голови Держземагенства України А.Кадомський, реагуючи на скаргу А.Нурмагомедова, повідомив заявника: «Головному управлінню надано доручення про вжиття заходів щодо усунення відділом порушень та притягнення до відповідальності винних посадових осіб». Минув рік, але нічого не змінилося в нашому «царстві»: держслужбовець як шкодила інтересам держави та громадян, так і шкодить. А оргвисновків, як не було, так чомусь і немає…                                           

«Сміттєва» тяганина

На спільному засідання комісій говорили й про проблеми міського сміттєзвалища, яке знаходиться на території Ковалівської сільради. Безперечно,  проблема ця з «бородою». Як правило, кожен новий очільник району чи Полтави починав з гучних заяв про те, що з полігоном твердих побутових відходів «нада шото рєшать» та пошук інвестора. Проте, віз і нині там: подейкують, що мери ніяк не можуть зійтися з інвесторами на відсотку «відкату». Але коли хтось пропонує конкретні рішення хоча б для часткового вирішення проблеми, бо сміттєзвалище вже створило зону екологічного лиха для кількох найближчих сіл і загрожує чималій території, керівництво району починає його цькувати.

Цього разу на комісії заочно дісталося ковалівському сільському голові Олександру Бублику – за прохання дозволити використовувати територію нового 8-гектарного полігону, під який райрада виділила землю кілька років тому. Хоча наприкінці минулого року німецьке товариство GIZ «Реформи управління на сході України» в рамках його реалізації на Полтавщині підтримало проект сільради із закупівлі 150 контейнерів для сміття для встановлення їх не лише у Ковалівській, а й у сусідній Новоселівській та Куликівській сільрадах, виділивши співфінансування на суму 20 тисяч євро.

Вважаємо, що посадовці, які справді думають про людей і мають державницьке мислення, повинні об’єднуватися й сідати за круглий стіл, щоб разом шукати вихід із ситуації, а не чубитися й створювати штучні конфлікти.

Голова райради В.Степенко не приховує, що «побив глечики»  і недавнім з в.о. голови Полтавської РДА Олександром Іваніною, своїм недавнім однопартійцем по Партії регіонів, і демонстративно його ігнорує. Але чому через чиїсь амбіції повинна страждати громада!?

Брехня вилазить, мов шило з мішка

Ще одне питання на засіданні стосувалося передачі земель сільгосппризначення в оренду. Леонід Коробка написав у своїй статті, що аж четверо сільській голів буцімто проти безоплатного виділення фермерам землі, бо хочуть продавати право оренди земельних ділянок на аукціонах, щоб наповнювати сільські бюджети.

Прочитавши таке в газеті, ми почали з’ясовувати, чи це насправді так. Рунівщинський сільський голова Володимир Сухаренко не звертався. Супрунівський сільський Володимир Богатир голова теж не порушував спокою районної влади з цього питання. Після спілкування з абазівським сільським головою Ольга Половенко взагалі стало незрозуміло, про які аукціони можна вести мову, коли вона навіть не володіє інформацією, хто використовує землю. І вини сільради тут немає – таке ставлення райземвідділу до місцевого самоврядування. Вдумайтеся, Абазівська сільрада ще у березні 2013 року звернулася до Г.Мусієць з проханням надати матеріали щодо земель запасу за межами населеного пункту для контролю за надходженням коштів до місцевого бюджету. Та до цього часу від Г.Мусієць «ні отвєта, ні прівєта»!

Тоді хто ж виходив з ініціативою про аукціони? Залишається тільки заворсклянський сільський голова В’ячеслав Сологор, котрий і на засіданні комісій 9 лютого просторікував про те, що сільрада на аукціоні могла б заробити непогані гроші. 

А брехня про чотирьох сільських голів, ймовірно, була спеціально запущена тому, що неугодний В.Степенку депутат райради Микола Мирошниченко намагається в рамках чинного законодавства отримати земельні ділянки для створення фермерського господарства, зокрема, і в Заворсклянській сільраді. Чому неугодний? Та тому, що посмів оскаржити до суду відмову і виграв його. А тих, хто знає і відстоює свої права, районна влада ой як не любить: це для них як особиста образа. Але навіть позитивне рішення суду не допомогло М.Мирошниченку отримати землю. Адже він, наївний правдолюб, хотів, щоб було по закону, а не «по понятіям». Тільки нічого не вийшло: «система» збою не дала: землю отримують або «свої», або за хабарі.

«Гроші плюс адмінресурс дорівнює земля». Під такою назвою в газеті «Сільські вісті» 3 березня ц.р. вийшла актуальна стаття полтавської журналістки Людмили Кучеренко. На засіданні виїзної ради Асоціації фермерів Полтавщини її голова Віктор Галич розповів, що в структурах Держземагентства, як за «папєрєдніків», так і нині процвітає корупція. Зокрема, існує такса: 300 доларів за гектар платиш і тобі додому приносять готові документи на землю, яку ти побажав. Чи не тут заритий «собака»? Прикметно, що і голова Полтавської облради Петро Ворона свій брифінг в інформагентстві «Новини Полтавщини» розпочав із земельних питань: як подолати корупцію та бюрократію, зокрема, й у Головному управлінні Держземагентства у Полтавської  області. «Чому одним безпідставно відмовляють, а для інших таких проблем не існує?» - резюмував голова облради.

Юрій П’явка – один з тих, для кого «проблеми існують». Більше двох років він не може  оформити в оренду земельні ділянки, бо заворсклянський сільський голова В’ячеслав Сологор, використовуючи особисті зв’язки в прокуратурі, створює тому перепони: у Юрія хоче забрати, а іншому - дати. Виявляється, якщо людина «своя», то й аукціон не потрібний і наповнення місцевого бюджету стає неактуальним…

Відчувши загрозу, «система» пішла в наступ, намагаючись переключити увагу громадськості від свого конфлікту інтересів на незаконні домагання до законослухняних громадян, котрі, на їх думку, бажають задарма «поласувати» державною земелькою.

Усе ж остаточні висновки зробимо тоді, коли змусимо «систему» надати інформацію про виділення і використання земель запасу в районі в розрізі сільських рад за період з 2010  по 2015 роки.

Ось тоді й дізнаємося, яке співвідношення ощасливлених земельними ділянками серед простих громадян і керівників району, депутатів, працівників силових структур, їхніх родичів та інших сановних осіб. Можливо, на них уже й красуються «маленькі хатинки». Звісно, зведені на скромну чиновницьку зарплату, отриману років за сто наперед. Сподіваємося отримати інформацію і про рух та механізм отримання земель запасу сільськогосподарського призначення. Такі запити вже подані.

Володимир ПІЛАТ,

Микола МИРОШНИЧЕНКО,

депутати Полтавської районної ради,

Олександ БУБЛИК,

ковалівський сільський голова,

Володимир Сухаренко,

рунівщинський сільський голова