Олексія Лелюка добре знають в Карлівському районі, адже він кілька разів обирався у Верховну Раду від Карлівського виборчого округу. Помічниками і політичними соратниками тодішнього депутата  були голова Карлівської райдержадміністрації Володимир Слєпцов та начальник Карлівського газового господарства Юрій Кобченко. Вони всі мали спільний бізнес, та в якийсь час стосунки погіршилися і всі троє стали запеклими ворогами. Ю. Кобченка звільнили з газового господарства, його місце зайняв В. Слєпцов, який як і попередник був не тільки керівником , а й помічником народного депутата за сумісництвом О. Лелюка. Ці події мали місце після Помаранчевої революції, коли голова РДА В. Слєпцов пішов у відставку в зв’язку з приходом нового президента В.Ющенка. Але дружба В. Слєпцова з Ю. Кобченком певно не влаштовувала О.Лелюка, і його звільнили з керівної посади. На той момент Ю. Кобченко був співвласником і керівником аграрної фірми «Докучаєвські чорноземи», до яких і пішов працювати В. Слєпцов.  З того часу вони запеклі вороги О. Лелюка.

Тому логічно припустити, що замовити такий біг борд могли саме представники «Докучаєвських чорноземів» , бо перед цим на цьому ж місці була розміщена реклама ресторану «Талісман», що належить Ю. Кобченку. Окрім того «Докучаєвські чорноземи» оголосили про виробництво альтернативного палива – пілетів, що певним чином може дратувати газове господарство, адже багато установ і громадян не спроможні оплачувати газові тарифи за нинішнімі цінами і змушені переходити на альтернативні види опалення.

В лютому 2014 року після революційних подій з команди Ю.Кобченка відходить у «вільне політичне плавання»  голова Карлівської районної ради Петро Світлик. І відразу заручається підтримкою впливового екс нардепа О. Лелюка. В березні 2014 року висуває кандидатуру на голову Карлівської РДА Олександра Наконечного, ці дії інформаційно підтримує телеканал О. Лелюка.  На місцевих виборах 2015 року П. Світлик знову активно просуває вже звільненого за корупцію з попередньої посади О. Наконечного на міського голову Карлівки. О.Наконечний стає міським головою, а секретарем міської ради Людмила Милькова, яка є однопартійцем П. Світлика ( тобто «ВО Батьківщина»).      

На початку  червня 2016 року в Карлівському районному суді відбулося відкрите судове засідання, де  проходила обвинуваченою в корупційних діях секретар міської ради Л. Милькова. Підтримувати Л. Милькову прийшла дружина П. Світлика Яніна. В кулуарах суду Л. Милькова була надто невдоволена появою мене.  Окрім мене, як журналіста, в залі була присутня представник одного з Полтавських видань. Перше клопотання  представника Милькової було видалення з зали суду представників ЗМІ. Суд її клопотання відхилив. В цей же день, в цей же суд, під кінець робочого дня подають позов ПАТ «Полтавагаз» за стягнення повної суми боргу з І. Василенка, тобто з мене.   Ціна позову 3499, 04 грн (борг за газопостачання) і судовий збір в сумі 689 грн.

Позов так поспішали подати, що він містив ряд неточностей. Головною неточністю і прогалиною було те, що борг поданий в первинній сумі , яка на протязі 2015-2016 років сплачувалася, а значить зменшувалася, окрім того газопостачання було припинено в березні 2015 року, а значить борг не збільшувався. Дивним є те, що суд виніс рішення на тому ж тижні з дня позову без моєї участі, тобто заочно. Судових повісток я не отримував. Через певний час я отримав Ухвалу про судовий Наказ про стягнення повної суми боргу і судових витрат. Варто зазначити, що на протязі 2015 і 2016 років жодного разу ПАТ «Полтавагаз» чи місцеве газове господарство не надсилало офіційних листів-попереджень про повну сплату боргу , і не говорило про суд. Як зазвичай показує практика такі дії завжди передують судовому позову.

А тут нашвидкоруч  подається позов. Я, згідно чинного законодавства подав Заперечення судового наказу на протязі 10 днів від дня отримання Ухвали. Але суддя пішов у відпустку. А потім Карлівський райсуд залишився без судді, в зв’язку з його виходом на пенсію. І ось в 2017 році призначають нового суддю. І мій позов йде у судове провадження, суд призначають на жовтень, а потім на 15 листопада, в зв’язку з тим , що представники ПАТ «Полтавагаз» не з′являлися на судові слухання. Цікаво те, що на момент розгляду мого позову сума боргу, яку я на момент подачі позову ПАТ «Полтавагаз» мав, була повністю погашена, і мною доведена документально. Але навіть при цьому представники ПАТ «Полтавагаз» не змінили своїх позовних вимог. Тобто суми боргу. Суд розглянув мій позов і виніс Ухвалу на мою користь. Тобто не стягувати суму боргу. Бо він виплачений в повному обсязі і не сплачувати судовий збір. Рішення оскарженню не підлягає.

Я вважаю, що ПАТ «Полтавагаз» і О. Лелюка підставив Петро Світлик. Тим, що вкотре вирішив звести власні політичні рахунки з незручним журналістом руками своїх побратимів. Просто кажучи загрібати жар чужими руками це традиція місцевих князьків. До яких вже багато років входить П. Світлик. Ще в часи президентства Ющенка він не раз підбурював різних керівників судитися з місцевими журналістами. Яскравий приклад у 2008 році головний лікар ЦРЛ подав до суду на головного редактора місцевої незалежної газети. Адже ЦРЛ підпорядковується райраді якою тоді керував Світлик. Головний лікар вже й не радий був , що подав у суд, бо всі його схеми виплили на світло. І сам суд він ганебно програв. А Світлик тим часом вийшов сухим із води, певно і цього разу вирішив вчинити так само голова райради, підбуривши керівників  ВАТ «Полтавагаз». І знову вийшов сухим із води.   

Як бачимо, що після Майдану на місцях мало , що змінилося – при владі одні і тіж обличчя, тиск на журналістів шляхом адмінресурсу, переслідування політичних опонентів та чорний піар, все як і раніше. Але суспільство крок за кроком змінюється, тому старі методи підуть колись у небуття разом зі своїми «героями», принаймні хочеться в це вірити.

   Адже як відомо – чим сильніше стискаєш пружину, тим сильніше вона чинить опір!

Ілля Василенко, громадський діяч, публіцист, автор статей на суспільно-політичну тематику . Блогер, журналіст (журналіст-аналітик, який спеціалізується на політичній журналістиці). Автор журналістських розслідувань. Член "Полтавського обласного медіа-клубу".