Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
ЧОМУ ІСТОРІЯ ЗМУШЕНА ПОВТОРЮВАТИСЯ

Стаття написана мною 16 березня 2017 року

Те, що 15 березня 2017 року трапилося у Верховній Раді може мати небезпечні наслідки в майбутньому. Нагадаю, підчас ранкового засідання Верховної Ради у сесійну залу з дверей урядової ложі увійшло кілька чоловіків у військовій формі.

Головуюча на засіданні, заступник голови Верховної Ради Оксана Сироїд була приголомшена такою несподіванкою, адже її ніхто не повідомляв про прихід військових в зал засідань, та ще вихід їх на трибуну.  Їх без дозволу головуючого провели депутати від Народного Фронту та БПП.

Відповідно до закону до ч.2 статті 5 Регламенту) під час пленарного засідання у залі пленарних засідань можуть перебувати виключно народні депутати України.

Тому Оксана Сироїд оголосила завершення ранкового засідання, і переконавшись, що всі мікрофони виключені покинула зал.

Потім Ігор Гринів самовільно включив  мікрофон спікера і оголосив якісь "збори народних депутатів".

Пізніше Сироїд  зізналася, що на якусь мить розгубилася від того, коли побачила не відомих людей у формі, тому швидко закрила засідання. Потім вона вийшла із зали і позвонила голові ВР Парубію, але він слухавку не взяв, бо був на засіданні РНБО. Після цього Оксана Сироїд скерувала звернення Генеральному прокурору та керівникам СБУ і регламентного комітету з приводу  присутності у сесійній залі парламенту представників силових структур.

Людьми у формі виявилися поліцейські, які брали участь у сутичці з учасниками блокади та народним депутатом Володимиром Парасюком. Свою потребу виступити у парламенті силовики пояснюють тим, що вимагають розслідувати дії депутата Парасюка. Але чому силовики і ті депутати, що їх підтримують пішли саме таким шляхом вирішення проблеми, а не офіційним поданням до Генерального прокурора? Відповідь проста: політична доцільність та безвідповідальність провладних депутатів і самої влади.

Безвідповідальність  проявляється в тому, що  поліцію втягнули в політичні ігри та змусили порушити закон, провівши її службовців до сесійної зали. Для представництва інтересів поліції є Міністр внутрішніх справ.

Але насправді ситуація, ще більш сумна, бо як ми бачимо, ключові рішення в країні приймаються не в стінах парламенту. І самим парламентом виходить не керують його керівники. Адже, як можна пояснити, те, що в сесійну залу проходить ряд людей у формі, минаючи при цьому пости охорони ? Питання до комендатури та керівника апарату ВР, чому вони пропустили сторонніх осіб, хай навіть поліцейських, до сесійної зали?

 

І тут відразу пригадується Крим і зелені чоловічки. Як захоплювали сесійну залу ВР Криму. Небезпека полягає в тому, що створено прецедент , коли тепер будь хто може прийти у сесійну залу парламенту, і це на тлі війни з Росією, і вчиняти будь які дії. А якщо так колись прийдуть російські диверсанти, з метою захопити парламент і оголосити якусь народну республіку? Відтепер – ми не маємо жодних гарантій безпеки, адже не знаємо чи захистить наступного разу будівлю парламенту охорона і керівництво апарату ВР від не проханих гостей, хай навіть у супроводі народних депутатів! 

Можливо дане припущення видається перебільшенням чи дурницею, але згадайте, що такі припущення теж колись так сприймалися, коли говорили про можливий напад Росії і анексію Криму.

Який би не був парламент сьогодні, але після втечі Януковича саме він став єдиним бастіоном легітимності в країні. І дуже важливо сьогодні мати не залежний парламент в час війни.  Бо саме наявність самостійного  парламенту відрізняє країну демократичну від тоталітарної. 

Звичайно причини історії в парламенті є більш глибші, це вже наслідки. Причини і наслідки нерозривно виставлені в один ряд, породжують все більшу напругу в суспільстві  -  корупція, політична безвідповідальність, торгівля з фейковими республіками, брехня, маніпуляції і як наслідок  блокада, сутички, мітинги в областях на підтримку блокади, подія в парламенті.  Як бачимо влада, яка прийшла на хвилі майдану, швидко забула про цю хвилю і вже загубилася у власній реальності, не до оцінюючи настрої суспільства. Адже блокада це відповідь суспільства на бездіяльність чи дії влади. Хай навіть і в рамках «дикого заходу», але суспільство дало свою відповідь владі. У суспільства обмежені важелі впливу на владу, але суспільству по суті, мало що є втрачати, на відміну від тих хто має владу. Суспільство пережило Януковича і переживе чинних можновладців.

Питання до влади, що ви чекаєте? Обурення суспільства? Влада продовжує діяти «всліпу», як і завжди вона діє, не інформуючи суспільство про свої кроки та їх необхідність. По суті це зневажливе відношення до суспільства починає підігрівати і без того складну ситуацію в країні. Коли влада частково припинила блокаду в ряді західних областях пройшли політичні мітинги на підтримку блокади.  

Якщо проводити історичні паралелі, не кажучи вже про те, що 2017 рік є сторічною датою Лютневої революції та Жовтневого перевороту в наслідок якого до влади прийшли більшовики, то ми переживаємо за масштабністю майже аналогічні потрясіння, або принаймні можемо їх пережити. У 1917-1918 роках Київська влада займалася чварами між собою на місцях кристалізувалася своя політична ситуація зі своїми лідерами, які не хотіли підкорятися центральній владі. Це ми помічаємо і на місцях сьогодні, навіть в райцентрах місцева  влада і ради не надто звертають увагу на політичні розклади Києва. Там існують свої коаліції, здавалося непримиримих опонентів у Києві, мирно працюють на місцях. І мирно будують свої тіньові схеми. По факту люди залишаються сам на сам зі своїми проблемами, а значить самі думають про їх вирішення. Якщо так буде продовжуватися й надалі, ми не встигнемо збагнути, як по країні будуть їздити приватні броньовані потяги з отаманами на борту.  

 Складається враження, що ми стоїмо на порозі повторення історії сторічної давнини, сумної історії для нас. Адже від тодішніх чвар серед лідерів української влади виграла Москва. Яка блискавично встановила свою криваву владу більшовизму.  

 

Історія змушена повторюватися, бо її ніхто не вчить!

Ілля Василенко,   журналіст-аналітик, автор журналістських розслідувань.

Новини від блогерів