Ще Авеля привели

“Смутний” чомусь нарекли

(На мій розсуд імена

Глузду мали несповна

Ім'я чуднеє дали

Мов би краще не могли

Надію меншу мали

І Авелем назвали

Якщо Каїну батьки

Нав'язали ці думки

То розвиток гордині

Були їм повні скрині

Хибний шлях у первенця

Викохали злочинця

А сьогоднішні батьки

Хай рахують помилки

Ті що зроблені були

Добре діти щоб жили

Народився на зорі

Авель по історії

Він, напевно, перший став

Той хто викуплення мав)

Авель бувши пастухом

Його братик — рільником

(Мабуть, знали від батьків

Які наслідки гріхів

Їм було поміркувать

Богу шану віддавать

Жертву Богові дали

Від того що надбали)

Плоди в Каїна були

Жертву Богові дали

Від отари жертву дав

Їз найкращого що мав

І Господь її прийняв

А від поля — не сприйняв

(Може сам того не знав

Як за душу Бога взяв

Про Ісуса пригадав

Із ягняти жертву брав

Його волі не знали

Лиш чужими стали)

Напад гніву наступив

Він обличчя похилив

І сказав Господь йому:

“Ти розгнівався чому?

Твій гріх підстерігає

І тебе він жадає

Маєш опору давать

Над собою панувать”

(Мов би думку Бог читав

Каїна попереджав

Гріховне міркування

Це злочину чекання

А якби опанував

То прощення Бог би дав)

Каїн знехтував усим

І Авеля він убив

Бог до Каїна гукав:

“Де твій брат?”, - його питав

Зробив вигляд, що не знав

Що Авель його пропав

А від Бога дізнався:

“Голос крови взивався

Тебе земля прокляла

Що кров брата прийняла

Порать землю як будеш

То врожаю не вбереш

Мандрувати будеш ти

По землі на самоті”

Каїн Богові сказав:

“Більшій гріх ніж відпускав

Шляхом кого зустріну

Може тоді загину”

Бог його застерігав

Помсту вбивства обіцяв

Знак на ньому помістив

Щоб ніхто його не вбив

Від лиця Творця пішов

У країну Нод зайшов

Бог насіння іще дав

За Авеля що пропав

Ім'я Сиф йому дали

“Нагорода” нарекли

Він підріс і батьком став

Єнош ім'я сину дав

Ім'я Боже взивали

Після цього зачали.