Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Поетичні роздуми: краса, кохання, віра

Тихий шелест на квітах 

Кущах і траві 

Одяглися святково 

Вони на зорі 

Кришталеве намисто 

То чиста роса 

Ранком падає з неба 

Природня краса

А у небі все світить

Кохання зоря 

Мов вітається ранком

Так небо й земля

 

Великдень

Починався той день 

Був із вітру пісень 

Трішки крапель дощу 

На квіточу красу 

П'янко пахнув жасмін 

Вдалині чувся дзвін 

І святковий був спів 

Не дають в морі хвилі 

Заснуть кораблям 

Ну а дзвони дерковні -

Духовно всім нам 

Сонеце сходило в вись 

Тепло кидало скрізь 

Пахло випічкою смачно 

Мов би й небо було вдячне 

У повітрі на вітрі 

Неслися пісні 

Усіх перехожих 

Вітали вони 

Стукав вітер об шибку 

У кожне вікно 

Щоб до всіх у оселю 

Свято прийшло 

***

Небо розкрива уста 

Дощем рясно накрапа 

Це гостинець землі 

Посилає Бог з гори 

Пахне свіжість на зорі 

І у домі й на дворі 

Жабки кумкають в траві 

Мов радіють всі росі 

Небо й море єдна 

Хвилі дощ звеселя 

Ластівка гніздо в'є 

Море берег все б'є 

Повелів Бог щоб усі 

Пораділи цій весні 

Бо дух дихає де хоче 

Всіх теплом своїм лоскоче. 

***

Впевнена молитва на віру надихає 

Що є Творець, всьому живому праотець 

Я думкою вертаюсь на сторінки Буття 

7000 років тому було ще небуття 

Земля була бесформена й пуста 

Над нею панували тільки небеса

Мов чайка вправна понад морем 

Божий Дух ширяв простором 

Там панувала вічна тьма 

Котрій не було кінця 

Та Бог сказав: хай буде світло 

І засвітило всім привітно 

День від ночі відділив 

І Небеса Він утворив 

Зробив суходіл і океан 

Який ще тоді зрошував туман 

Садочок перший насадив 

І різними істотами 

Він Землю населив

Людям першим життя Він дарував 

І щедро їх благословляв 

Тільки дерево пізнання 

Чіпать забороняв.

Як не дивно, та вони 

Життя недооцінили 

І своєї смерті жало 

Зі смаком поїли. 

Але й Господь же їх не зупиняв, 

Він волю, як птахам лиш дарував 

А Змій мов сірий кардинал 

Всьому хаосу генерал 

Так в запалі шаленого бажання 

Світ повний горя, і страждання 

Ісамі божевільні мрії 

Часом усі здійсняються. 

Та не завжди вони 

Творцем благословляются.

Новини від блогерів