Нехай буде день і ніч

Над Землею перша річ

Над водою небозвід

Це другий Господній плід

Води в море всі зійшли

Гори й трави поросли

Відбулося що сказав

Третій день Бог працював

Зорі сяяли вночі

Мов вуглинки у печі

Сяйво місячне в росі

Бог томився у красі

День четвертий із чудес

Що спустилося з небес

Рибку в море поселив

Птаху в небо відпустив

Бог радіє що створив

П'ятий день благословив

Образ свій передавав

Як людину сотворяв

Дух життя дихнув у пил

І Адам набрався сил

Поселив його у рай

Доглядай і споживай

Смакувати можна все

Оминай лише одне

Пізнання дерево зле

Бо коли його з'їси

Мабуть, душу віддаси

Обіцяв ще Адаму

Подібну йому даму

Все на світі що створив

До Адама Бог привів

І дивився як гукав

Їм імення всім давав

Міцний сон Адаму дав

І одне із ребер взяв

Жінку з нього сотворяв

І Адаму віддавав

Несоромились удвох

Нагота була в обох

Змій у жінки запитав:

“Їсти Бог забороняв

Із дерев що сотворяв?”

Єва змію відповіла:

“З одного лиш не їла

Ми померти боємось

Коли його торкнемось”

Єві знову обізвавсь:

“ Дарма смерті хто боявсь

Бог чека коли з'їсте

І Богами станете”

Оком кинула на плід

І взяла його на з'їд

Задоволено сама

Пригостила й Адама

Очі їм розкрилися

Листям швидко вділися

По раю Господь гуляв

І дітей своїх гукав

Наготи боялися

В зелені ховалися

“Де ти?”, - Адама гукав

Адам Богові сказав:

“Заховавсь від наготи

Як почув, що кличеш ти”.

“Чи не їв ти пізнання?”, -

Постало запитання

“Жінка що мені ти дав

Я від неї його взяв”

“Навіщо, ти зробила?”

Вона Богу відповіла:

“Спокусив гад і їла”

І до змія Бог сказав:

Що прокляття йому дав

Ворожнечу добра й зла

Він отримає сповна

Те насіння що буде

Голову тобі зітре

А до жінки Бог сказав

Він її попереджав:

“Буде болісно родить

В пожадання буде жить”.

До Адама Бог сказав

Що всю землю Він прокляв:

“Буде важко працювать

І в скорботі споживать

Ти до пороху підеш

Після того як помреш”

Перший одяг з шкіри зшив

На творіння своє вдів

З раю їх повиганяв

Щоб плоди свої лиш мав

Херувим охороняв

Щоб плода життя не взяв