Дощів чекала залюбки
Дощам я рада
Гроза із півдня! Це взнаки!
Та ще із градом!
Процокав град, як лошеня,
Уперш на марші,
Потічки линуть навмання
У душі наші.
За всі роки, що без дощу,
Нап'ються ріки.
І раптом вітер, чую, вщух.
Сміються діти.
В калюжі човник-папірець,
На старті — перший,
А дощ скотився нанівець,
Врожаєм вперше.
* * *
Накрапає дощ травневий зранку.
Тиша. І не чути солов'їв.
Я виходжу боса на світанку.
В сад, який черешнями розцвів.
Стану я замріяно під вишню.
Весно, ти царівна молода.
Вдячності слова прийми, Всевишній,
Це не просто дощ — жива вода.
П'ють її і ріки, і струмочки,
П'є густа озимина в полях,
Піднімає пальчики-листочки,
Позирає на Чумацький Шлях.
Ця вода наповнює криниці,
Змиє всі Чорнобилі з душі
Золотим пером майне жарптиця,
Спалахнуть калинові кущі.
* * *
Ручаї-струмки
Вода холодна, мов з криниці,
Дає життя живому на землі,
І кожній пташці, проліску, зернинці,
Людині, звіру служать ручаї.
Вони біжать, дзюркочуть аж до річки,
Вбирають силу зірки і землі
І їм вклоняються берези і смерічки
Про них в гаях співають солов'ї.
Малесенькі струмки з великою душею
Несуть по світу радість весняню
Вода життя, я помолюсь за неї
І вип'ю хоч краплиночку одну.
* * *
А дождь всегда идет к добру,
А дождь всегда идет к удаче.
Меня разбудит поутру,
Дождь как мальчишка в лужах скачет.
Стучится весело ко мне.
Он окна вымоет до блеска.
Я невесома, как во сне.
Луч солнца дремлет в занавесках.
Смотрю на мир, раскрыв глаза.
В полнеба радуга и солнце!
К добру весенняя гроза.
А дождь танцует и смеется.