Грані
Часу
Сніжним пледом накриває
Вечірнє місто засипає
Вітер злобний і холодний
Мовби виє пес голодний
Він грає хмарами пурги
Щоб ти не висунув ноги
Двері за ніч замітає
Лиш лопата виручає
В шубу білу вбрав ялину
Мов снігурочку-дитину
Мовби плакала водою
Кришталевою сльозою
Як малеча з льодянцями
Крона з гострими кінцями
Вся ялина з бурульками
Мов з гантелями й руками
Цю ялину як дитину
У зимовую годину
Все гойдає і співає
Як матуся колисає
Холодним подихом метіль
Пряде у ніч собі постіль
Ковдра кригу застеляє
Зима в санях вже гуляє
Рельси й шпали накриває
Королеву зустрічає