Що стало поштовхом до Вашої поїздки на майдан?

–  На майдан їздив вахтовим методом і жив у Феодосійському монастирі Київського Патріархату, що поруч з Лаврою. Поштовхом стало моя послідовна і активна громадянська позиція, крім того я давно займаюся активною громадською та політичною діяльністю, тому не міг не поїхати в центр творення історії України. В 2004 році я вже був на помаранчевому майдані, відповідно мав певний досвід. Крім того, в лютому 2013 року передбачав соціальний вибух в одному інтерв’ю . Хотілося радикальних змін в країні. Історія мого роду мене теж мотивувала, бо в моїх предків була дуже висока громадсько-політична активність, починаючи , як мінімум з середини 17 століття. Наприклад, в моєму роді є жінка Марія Нікіфорова, яка організувала замах на всю  більшовицьку верхівку включно з Леніним, заклавши бомбу у стелю зали засідань… Партійна верхівка дивом вижила, а Ленін відбувся забиттям руки та кількома подряпинами. Я це пригадав, коли скинули пам’ятник Володимиру Іллічу в Києві… Тому мотивація була сильною.

Чи були моменти розчарування, зокрема в опозиційних лідерах чи окремих групах майдану?

–  Моментів розчарування не було, бо я оптиміст, і вірю, що все буде добре. Бог повів нас дорогою очищення, хоч ця дорога дуже складна, але варта того! Щодо лідерів опозиції тодішньої, розчарувань не мав, бо бачив, що майдан для них самих був несподіванкою, а не тільки для Януковича.

Майдан не стояв за конкретного політика чи партію, люди стояли за свою гідність та зміну філософії свого життя в Україні. Тому, коли  чую деякі заяви від партійних лідерів обласного рівня, що майдан виграло три партії опозиційні, то явно обурююся і водночас дивуюся таким заявам на перший погляд серйозних людей.  

А щодо окремих груп майдану, можливо і були якісь неприємні речі, але все це пояснюється  просто тим, що всі люди різні, різні погляди на певні речі, але  їх об’єднувало в одне ціле –  майдан. Тому загального розчарування не було.  

Окремо хочу сказати про своє спілкування з працівниками спец. загону «Беркут».  Я в соцмережах спілкувався з ними про те, як Гаврилюка роздягли на Грушевського, і намагався зрозуміти їх логіку. Але логіки не побачив. Зате відчув неприховану агресію та ненависть до людей на майдані, до власного народу та всього українського . В їх аргументах побачив слід російської пропаганди. Вони самі говорили, що дивляться тільки російське телебачення, і що Україна це штучно створена країна! Але чому вони працюють в українській міліції й отримують заробітну плату з держбюджету України?! Питання залишилося без відповіді. До речі,  Путін для них це супер герой. Тому розчарування все ж таки у мене було саме в працівниках української міліції. Такого розчарування я ще не мав.

Які моменти втілювали надію на краще?

–  Підтримка простих людей, особливо Киян , які допомагали чим могли,  в тому числі й грошима.  Окрім того, надія на те, що наша країна почала таки змінюватися, а люди почали думати не тільки про себе, а й про Україну. Дуже надихали виступи Руслани та концерт Океану Ельзи. Кадри з концерту , де люди засвітили вогники від мобільних телефонів облетіли пів світу!  Підчас цього концерту люди дуже згуртувалися, був піднесений настрій, біля мене стояла жінка з Луганська, ми розмовляли весь вечір про життя, політику, патріотизм про життя на Донбасі…  Вона сказала , що тільки під час революційних подій стала справжнім  патріотом України, і вивчила гімн.

 Чи знайшли людей, з якими продовжуєте співпрацю до сьогоднішнього дня?

–  Ні, таких людей не знайшов, бо спілкувався весь час зі знайомими. Хоча знайомився з різними людьми підчас всієї революції і не тільки в Києві, а й на  Полтавському майдані. Вражала доброта , чесність та відкритість  людей з якими я говорив на Майдані в Києві. Це були люди з різних областей України. Інколи я листуюся з ними в соцмережах.

 Чи відбувалися якісь революційні події на Полтавщині, і чи приймали Ви в них активну участь?                                                                                                  

–  Так, у Полтаві в грудні 2013 року вже після побиття студентів у Києві, громадські організації, зокрема, «Злам стереотипів», були ініціаторами Полтавського євромайдану. В перші дні вони протестували проти побиття та тиску на студентів, а також вимагали покарати винних в побитті молоді в ніч на 30 листопада.

Спочатку Полтавський євромайдан складався з громадських організацій, окремих громадських діячів та простих мешканців. А вже трохи згодом до нього почали приєднуватися партійні організації області, за умовою, що не буде партійної символіки, бо протест не партійний, а громадський.  Хоча дехто з обласних партійних лідерів не поправу приписує собі організацію Полтавського євромайдану.

Щодо моєї участі в Полтавському євромайдані, то я теж наприкінці грудня остаточно приєднався до Полтавського євро майдану. Це було після приїзду з Києва , де став членом ГО ВО «Майдан». Приймав участь в автопробігу , чергував у наметі біля Полтавської  облдержадміністрації, а також в сесійній залі облради, чергував на барикаді перед  входом  в облраду.  Був присутній на багатьох Народних Віче  Полтавського євромайдану.

Які зміни Ви відчули після майдану, зокрема у Вашій області, районі, місті?

–  Крім кадрових, ніяких змін я не бачу. І то, не всі кадри замінені. Багато  представників старої влади залишилося на місцях, розпочали процес підкупів та домовленостей.  А нові кадри бажають бути кращими.

Справа в тому, що факт майдану використали для себе представники місцевої опозиції, яка нічим не краща, а той гірша за представників старої влади. На посади обласних та районних чиновників призначені люди, які або малограмотні, або відверті шулери-корупціонери, одним словом люмпени. Тому я відчуваю, що буде нова хвиля майдану, яка знесе нових чиновників. 

В місті Карлівка, де я проживаю жодних кадрових змін не відбулося, а на рівні району зміни ганебні, маю на увазі голову РДА.  

А якщо брати загалом, то люди змінилися, почали роздумувати над майбутнім країни, патріотизмом, вимогами до влади і так далі… 

Яких конкретних змін Ви прагнете і яким чином плануєте їх втілювати?   

–  Особисто я і наша ГО «Карлівський Майдан» прагнемо повного перезавантаження влади , як в центрі, так і на місцях. Нових підходів від чиновників до роботи, чесноті , прозорості, відповідальності та мудрості. І зміни випадкових осіб на державних посадах, які прийшли на хвилі революції. Крім того ми будемо моніторити владу на місцях і перевіряти її дії, хто б це не був. Підтримуємо ідею дострокових парламентських та  місцевих виборів, а також необхідність прийняття закону про люстрацію всіх чиновників в країні. 

Як Ви ставитесь до нинішнього керівництва країни ?   

–  Вцілому позитивно, хоча і є деякі не допрацювання. Хочеться вірити, що в них вистачить мудрості не піти дорогою минулої влади. Дай Боже, піднятися нам усім з колін!

Можливо, щось бажаєте додати від себе? 

–  Від себе додам побажання всім нам,  миру, любові, віри та натхнення,  і все буде добре.

Дякую за розмову.