Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Микола Зінченко: «Що мені цікаво? Поліція та мистецтво. І збереження різноманітних цінностей»


Микола Зінченко займається експертними оцінками предметів старовини та організацією аукціонних торгів. Які лоти очікують на колекціонерів у новому сезоні і як розвивається культура збереження раритетних речей у м. Харкові читайте нижче.

 

Український аукціонний дім «Арсані» - єдине в Харкові підприємство, що займається аукціонами раритетних творів мистецтва. Розкажіть, будь-ласка, трішки про його виникнення.

«Арсані» є західним аналогом аукціонних будинків Крістіс та Сотбіс, що в місті Лондоні. Засноване 1995 року Зінченком Володимиром Миколайовичем. Будучи експертом європейського банку реконструкції та розвитку отримав запрошення до Лондону. Його супроводжувала дружина та члени палати лордів. На той час Володимир Миколайович вже заснував юридичну фірму «Щит» в Харкові та викладав у юридичній академії на кафедрі криміналістики.

Він перший українець, який побував у найстаріших у світі аукціонних будинках «Крістіс» та «Сотбіс». Спілкувався з правонаступниками цих засновників, лордами. Він отримав таку консультацію, як це можна зробити в Україні. І, власне, в 1995 році підприємство було засноване. З того часу йшла кропітка підготовка до першого аукціону, який відбувся в жовтні 2011 року. Тоді була картина Клода Моне. Це французький імпресіоніст. Відомий художник. Є в цієї картини певна історія. Власне, справжність кожної речі, підтверджується, окрім, візуальних характеристик,  її походженням. Якщо це річ відомого автора, тим паче західного, історія її походження повинна бути підтверджена від самого початку до кінцевого власника. Тому, коли такі речі зявляються на ринку та не мають жодної історії – це на 99 % підробка.

Тобто кожна річ має підтверджуватись документами?

Так. Є спеціальний термін – провенанс. Це походження, минула історія. Ми вирішили стартувати з Клода Моне. Було 29 лотів. Серед них – живопис, ікони, книги та російська бронза. Далі ми вирішили проводити аукціони 2 рази на рік – весняні й осінні торги. З 2011 року систематично йдемо за цією схемою. 26 квітня цього року в нашому приміщенні відбувся 6-й аукціон. На ньому були роботи відомих авторів. Зокрема, дуже вдалий портрет Тараса Григоровича Шевченка. Це робота невідомого автора, але річ дуже цікава. Це кінець 19-го, початок 20-го сторіччя. Він виконаний на картоні. Поруч розмістили картину Світлицького. Така традиційна українська хатка. До каталогу внесені стартові ціни всіх лотів. 

Були дві роботи нашого видатного художника Іллі Юхимовича Рєпіна. Бачимо тут і західноукраїнського представника Бокшая Йосипа Йосиповича та полтавського митеця Павла Матвійовича Горобця.

Є зріз українських живописців, російських митців та представників еміграції, що жили на території України або Росії, та в революційні часи емігрували до інших країн, де й закінчили свій творчий шлях. Це теж категорія, що користується попитом у колекціонерів.

Можливо, якісь речі Вам вдалося зберегти завдяки аукціонам? Які саме?

Ви знаєте, з приводу збереження, ми виконуємо функцію тимчасової ланки, а далі – передаємо в надійні руки. Якщо людина має якусь цікаву річ і вважає її достойною – ми збираємо експертну комісію, повністю описуємо, проводимо певну дослідницьку роботу, а потім – виставляємо на аукціон і публікуємо в спеціальному каталозі.  Відкриваємо передаукціонну виставку, на якій є все, що внесено до каталогу. Людина може прийти й на власні очі побачити всі опубліковані лоти. Передаукціонна виставка завершується тим, що все демонтується зі стін, заноситься в спеціальне приміщення. Помічники в білих рукавичках виносять картини. Персона в костюмі з молотками веде аукціонні торги.

Коли мова йде про дорогі старовинні речі, у багатьох людей виникають якісь асоціації з криміналом та підробками. Це більше походить на міфи чи реальність?

Хочу Вам сказати, що антикваріат – це покрита таємницею територія. Звичайно, колекціонери і меценати, які афішують наявність рідкісних речей у галереях, на персональних виставках – ідуть на певні ризики. Там де великі гроші, там певно, завжди це є.

Але разом з тим, аукціонні торги вигідно робити це легальним бізнесом. І не лише з комерційною метою. А й задля збереження творів мистецтва та антикваріату. Ще з 1995 року мова йшла про нову законодавчу базу, яка б дозволила зберігати матеріальні цінності.

 Наприклад, є картина. Її вивезти не можна. Законодавство України не дозволяє. Людина її згортає в  трубочку – вона псується. Добре, якщо проїхала. А якщо порвалася упаковка і твір мистецтва назавжди зіпсовано?...

З іншого боку: неможливо вивезти пектораль. Взяли: каміння виколупали, золото переплавили. Продали її, наприклад, за 2-3 тис. доларів. А вона коштує… Її неможливо оцінити. Може 50, може 100 мільйонів.

Аукціон потрібен не тільки для впорядкування торгівлі антикваріатом, а й задля того, щоб речі могли легально існувати. Наприклад: модель англійська Генріх ІІІ, спрощено, його корона. В якійсь колекції вона знайшлась. У Великобританії. Аукціонний дім звертається в музеї,  і в якусь державну установу. Ось цю річ граф, власник, в якого вона зберігалась найближчі 150 років, вирішив продати за 500 000. Купуйте. Музеї відповідають: «В нас немає грошей». Держава каже, що і в неї немає. Річ виставляється на аукціон. І продається за 500 000 або трошки більше. Не просто продається, а її купує невідомий покупець, в невідомій країні. І ця річ зникає назавжди.

Але, що виходить? Аукціон має прибуток, держава має прибуток, невідомий покупець сплачує податки та вона зникла. Зникла на 50, на 100 років. Але вона збережена. Не знищена. Так ось така культура аукціонів.

Спочатку до нас була недовіра. З часом довіру у колекціонерів ми заробили. Коли йдуть аукціони замовляємо озброєну охорону «Тітан». Зберігаємо комерційну таємницю про продавця та покупця. З цих питань податкова служба жодної інформації від нас не отримає. До нас приходять, їм цікаво. Ми говоримо: ось Ваша зацікавленість – річ продана за 1000 доларів. Податок сплачено. Так само зі спецслужб намагалися прийти і щось дізнатися. Якщо до нас потрапляють речі невідомого походження з підозрою на кримінал – ми одразу повідомляємо правоохоронні органи.

А якщо в людини є якась річ, а документів немає? Чи є шанси продати цю річ за достойною ціною?

Звичайно ж є. Але в цих питаннях також є велика правова колізія. Справа в тому, що право власності на річ підтвердити дуже складно. Наприклад, ось у мене є ніж українського Фаберже Йосипа Маршака. Як мені підтвердити право власності на цю річ?..

Але коли Ви приходите з цією річчю в аукціонний дім, то ми приймаємо її від Вас на підставі чотирьох документів: договору комісії, опису цієї речі (та фотографії), угоди про ціну та договору про зберігання. Або Ви її зберігаєте в себе, або в наших сховищах. Потім ми передаємо гроші (за винятком аукціонної комісії). Коли у Вас є договір з аукціонним домом, це вже і є документальним засвідченням того, що ця річ Ваша. Тобто у Вас уже є документи на неї. До того ж, ця річ потрапляє в аукціонний каталог. І це теж може бути підтвердженням Вашого права власності.

Наприклад є вазочка. Її отримала бабуся в сорок якомусь році за вишивання. А як довести, що саме в такому році? Що саме така цінність? Як це можна оцінити?

З приводу фарфору: на кожній більш менш достойній речі є її клеймо. Ось, наприклад, клеймо імператорської мануфактури фабрики Гаврана. Це все роблять експерти, які сертифіковані міністерством юстиції. Вони знані й на Слобожанщині. Їм довіряють і ми з ними працюємо.

Щодо живопису, то ми працюємо за всесвітнім записником результатів аукціонних продаж. У Вас є картина, вона має підпис якогось відомого чи невідомого автора. Ми заходимо на спеціальний ресурс з платною підпискою і перевіряємо наявність подібних речей.

А якщо невідомий художник?

Все залежить від рівня живопису. Якщо це висококласний живопис, то ми можемо до когось її атрибутувати. Тобто цю річ ми можемо відносити до того чи іншого митця. Якщо то річ не значна, то вона не буде мати тої цінності.

Ось, наприклад, картина Айвазовського без підпису. Експерт сказав, що це Айвазовський. Але підпису не має. Експерт атрибутував.  Ось знайшовся Рєпін. Бачимо 650 аукціонних продаж по всьому світу. З них: малюнки – 255, графіка – 391. Ми бачимо скільки і де він продавався і де продавався. Тобто ми бачимо весь світовий ринок. Коли ми робимо аукціон, то ми даємо інформацію на цей сайт. Тут 2 000 000 підписників з усього світу. Хтось підписаний за два тижні і він може приїхати до нас. От тільки чи зможе він це вивезти?...

На яких речах спеціалізується Ваш аукціонний дім «Арсані»? І що найбільше цікавить Ваших клієнтів?

Для нас цікавим є живопис, старі полотна картин відомих авторів. Це до 1950-х років. Можуть бути й більш пізнього періоду, але відомих авторів. Ікони на дереві та в покладах. Цікавить антикваріат. Бронзові статуетки, скульптура. Може бути фарфор, вази, набори, столове срібло і декоративні прикраси. Срібло до 1917-1920 року. Цікавлять набори ножів.

І на завершення: Ви можете дати поради колекціонерам простого рівня як розпізнати підробки?

Краще несіть в аукціонний дім. У нас оцінка безкоштовна. Зараз є маса якісних підробок, які можуть розрізнити лише спеціалісти.  Думаю, що з підробок можна було б зробити окремий аукціон. З практики нашого засновника, коли він працював у прокуратурі, в 1975 році один зі старших слідчих був колекціонером. Відправили хрест на експертизу. Діаманти були справжніми, золото – теж. А потім зробили спектральний аналіз, і виявилося, що то підробка. Те золото, що робилось колись, має іншу структуру. Ось так.

Дякую Вам за цікаву розмову.

Новини від блогерів