Новини
Грані часу
Блогери
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Інтерв'ю
Опубліковано в категорії: Новини
Опубліковано в категорії: Новини

Революція Гідності, яку наша країна пережила у 2013-2014 рр.  не залишила нікого осторонь. Мабуть, немає жодної людини, яка б не знала, що таке Майдан і не слідкувала нервово за стрічкою новин в інтернеті під час драматичних подій у Києві за часів найновітнішої історії України.

Наразі, коли події на Майдані стали хоча і зовсім недавньою, але все-таки історією, з’являється чимало спогадів учасників тих подій. Саме в такому жанрі написана книга відомої харківської журналістки і правозахисниці Ж. Титаренко «Епізоди Майдану». Як безпосередній учасник Революції Гідності, який сам викладав свої спогади про події на Майдані у письмовій формі, я з великим інтересом ознайомився з книжкою. Для мене це було також своєрідним відкриттям, адже як пишуча людина правового складу розуму, я звик до певного літературного пафосу. Відтак, жанр «окопної правди», де на першому місці не аналітична фактологія, а емоції, був для мене дещо незвичним.

Опубліковано в категорії: Культура


Картини на Біблійні сюжети виконані в найрізноманітніших стилях класичного і сучасного живопису. Тут і портрети Ісуса, і Всесвітній потоп, Різдво, повернення сина, - а поруч - цитати відомих діячів науки, культури, політики про Біблію. Тут зібрані кращі картини християнських художників з усіх куточків України.

Опубліковано в категорії: Культура


Присвячений усім дітям - наша відповідь на їх численні листи

Опубліковано в категорії: Культура


Нещодавно у Харківському будинку письменників відбулася незвичайна презентація – презентація книжки правозахисника, волонтера, колишнього бранця так званої «ЛНР» черкащанина Валерія Макеєва. «100 днів полону або позивний «911» - так називається ця книга сповідь про пережите й побачене за довгі дні ув’язнення на охопленому війною Сході України.- Я був приємно здивований, - підкреслив автор, - що там, у пеклі, є справжні патріоти,  що український дух не загасили й не загасять сепаратисти. А це вселяє віру у нашу перемогу.

               

Опубліковано в категорії: Культура


Сьогодні в прес-центрі «50 Паралель» художники, рідні і знайомі дали прес-конференцію про творчі здобутки відомого графіка та ініціювали створення музею Віталія Куликова.

Опубліковано в категорії: Культура


Жінка: єдина з чоловіком у Христі чи солідарна зі світом?

(деякі Біблійні вірші до дня 8-го березня)

Опубліковано в категорії: Культура


Дмитро Шостакович - один з найбільших композиторів XX століття. Він написав 15 симфоній і 6 концертів. Крім цього Шостакович - автор музики для відомих опер, балетів, кінофільмів і театральних постановок.

Опубліковано в категорії: Культура


Експозиція зібрала кадри від початку Революції Гідності до трун Небесної Сотні. Харківський фотокореспондент Мстислав Чернов зафіксував вогні силового протистояння, натовп і глибокий сум на обличчях рідних загиблих. 

Опубліковано в категорії: Культура



Відбувся перший ФРІ-вечір у цьому році – зустріч із відомим українським художником Гамлетом Зіньківським в Обласній науковій бібліотеці (вул. Кооперативна, 13/2).
Опубліковано в категорії: Культура


В галереї «Бузок» триває виставка фотографій мандрівних туристів шляхами Кенії, Індії, Домініканської республіки та інших країн світу. Поруч розміщені сонячні пейзажі художника Віталія Сластьяникова. Петриківський розпис від харківських майстрів експонується в Будинку Народної Творчості.

Опубліковано в категорії: Культура



Учасники зйомок Василь Жованик і Назар Божинський розповіли про власні враження та подальші проекти з поширення цього історичного фільму Олеся Саніна «Поводир».

Опубліковано в категорії: Культура



Учасники конкурсу змагалися за безкоштовне видавництво свого першого рукопису. Першим лауреатом стала інженер-проектувальник Світлана Ринкевич. Рукопис віршів «Навзаєм» вийде друком у видавництві «Майдан».

Опубліковано в категорії: Культура


Центр культури і мистецтва Харківської області зібрав кращих майстрів і десятки шанувальників писанкарства. Відкриття виставки учнівських робіт розпочалося з майстер класу. Відвідувачі розпитували про особливості Слобожанських орнаментів і милувались красою цього особливого напрямку мистецтва.

Опубліковано в категорії: Культура



Синтез пісочної анімації та симфонічної музики припав до душі харків'янам та гостям міста. У п'ятницю, 16 січня, художниця Світлана Тельбух та оркестр «Віртуози Слобожанщини» під керівництвом диригента Тараса Куценко знову порадували глядачів музичною пісочно-анімаційною виставою «Пер Гюнт». Чарівні образи, створені художницею, відображалися на екрані над сценою, а оркестр зачаровував гостей неймовірною музикою Едварда Гріга.

Опубліковано в категорії: Культура


Серед творчих робіт є вірші, оповідання та казки. Навіть, пишучи про енергозбекреження діти торкнулися теми солдатів. "Енергія в моєму телефоні, без неї він не може працювати. Вночі солдатам світить на кордоні ліхтар, який потрібно заряджати...", - так пише 15-річна Анастасія Гаврилова.
Опубліковано в категорії: Культура



У центрі Народної творчості триває виставка гірських пейзажів Олександра Брітцева. Художник відтворив природу Криму, Кавказу і Чрногорії. В галереї «Бузок» зібрані різнопланові роботи Євгена Бикова та його учнів. Обласна галерея «Мистецтво Слобожанщини» відзначає 130-річницю з дня народження відомої художниці Зінаїди Серебрякової.

Опубліковано в категорії: Культура



Сюжетом дев’яти сцен стало німецьке народне передання про чарівну і водночас небезпечну річ, що притягує гроші. Після першої постановки спектакль «Причепинка» викликав масу позитивних відгуків і релігійних дискусій.

Опубліковано в категорії: Культура




На сторінках книги зібраний фактаж життя смертельно хворих, що перебувають у спеціальному пансіонаті для пристарілих, переживання авторів і їх власні пригоди й трагедії. Прозу Володимира, Віктора та Лідії Чернишенко високо оцінив харківський критик Володимир Брюген.

Опубліковано в категорії: Культура



У Харківській обласній дитячій бібліотеці презентували нову книгу «У бабусі й дідуся». А маленька художниця Валерія Рилова розповіла про враження від прочитаного та створення авторських малюнків до цього поетичного доробку.

Опубліковано в категорії: Культура



Постановка спектаклю відбулась у католицькому домі милосердя для матерів з дітьми, що потрапили в кризисні ситуації (селище Коротичі). Новий християнський колектив акторів-аматорів організував Леонід Яременко.

Опубліковано в категорії: Культура



Харківська обласна галерея мистецтв «Слобожанщина» та галерея «Бузок» запрошують на огляд різноманітних декорацій, картин та фотографій. Писанки й вишивки зробили діти.

Опубліковано в категорії: Культура



Група відкрита для мирян різних віросповідань та священиків. Незалежне вивчення Біблії у такому вільному форматі заснувала харківська громада Української Лютеранської Церкви. Збори відбуваються щосереди у приміщенні Спілки письменників України. Вже другий рік роботи міжконфесійної групи увінчався успіхом.

Опубліковано в категорії: Культура



На великих полотнищах зображені переживання потерпілих від комуністичного терору та їх рідних. Окремі сюжети вражають жорстокістю. А межи цим жахом постають світлі образи доброти, терпіння і спокою.

Опубліковано в категорії: Культура



Семен Якубович створив пам’ятник Лесю Курбасу, барельєфи Тараса Шевченка, Квітки-Основяненка та низки інших відомих особистостей українського народу. Нині скульптору виповнилося 91 рік. Його третя книга вмістила зображення відомих письменників, художників, співаків і політиків.

Опубліковано в категорії: Культура


Хочу до Києва. Люди йдуть на барикади, а я сиджу вдома в теплому ліжечку. Так не годиться. Досить виправдовувати свою бездіяльність хворими легенями. Соромно за все це. Прямо зараз поїду до Києва і компенсую свою відсутність. Так-так, компенсую. Може це й краще, що саме зараз. Треба рятувати тих людей, що вже два місяці відморожують свої легені, нирки і все що можна. Оце так про свій народ дбає опозиція?... Треба негайно рятувати Україну від такої “трійці” і влади.

21 січня. Київ. Вокзал. Кілька зустрічей зі знайомими. І все – вул. Грушевського поруч. Кілька кадрів обгорілого стадіону “Динамо”, беркуту й бійців Правого сектору. Все, тепер треба щось допомагати у справі. Почала прибирати засипану камінням та попелом бруківку. Окремі камені були примерзлими. Об них спотикалися. Тому на вечір хотілося мати добре підготовлений до бойових дій майданчик. Серед попелу лежали патрони та щось подібне до куль крупного калібру. До першої барикади носили коктейлі Молотова й каміння.

Аби демонстранти не витрачали сил на довбання обмерзлої бруківки, кияни ще підвезли битої цегли та іншого будівельного брухту.

Весь день об стовпи, діжки й частини металевих огорож стукали палицями. Цей грюкіт створював атмосферу бойових дій, але певною мірою стомлював і набридав.

Близько другої дня з другого поверху бокової частини кас скинули чергову порцію архіву стадіону “Динамо”. Горіли медичні картки, фотографії, грамоти та низка інших документів. Кілька фото і відчувся міцний затиск руки когось із цього оточення.

- Ти тут що, на СБУ працюєш? Зараз ми тебе розігріємо.

- Ні, ні. Що ти таке надумав. Зараз це не можна публікувати, а через 10-20 років це будуть дуже цінні кадри. А ще перед друзями похизуюсь.

Міцна рука відпустила.

- Стій тут.

- Гаразд.

Далі пішла розмова про політику, роботи й зарплати.

Надвечір кияни почали нести цукерки, котлети, мандарини та масу іншої їжі. З вікна другого поверху продовжували скидати архів стадіону “Динамо” та меблі. Біля багаття було досить тепло. Напруження зникло і група розійшлась розглядати ряди беркуту та дислокації куп каміння.

 Декілька спроб звернутись до інших бійців не увінчались успіхом.

- Що тобі до того архіву. Зараз революція...

.......

- Ми вже спалили всі лавки, що стояли в цьому районі, меблі, що були в касах стадіону. І треба ще щось шукати, бо архіву на довго не вистачить.

- .....

- .....

Раз так, то добре. Та й рятувати там уже нічого.

З настанням темряви почалися одиничні сутички з беркутом. До першої барикади продовжували носити коктейлі Молотова. Стукіт палок об металеві огорожі й стовпи посилювався. І тут в цей час прямо на Грушевського під’їздить розмальована автівка ВО „Батьківщина” і вмикає в колонки якусь веселеньку музичку. Хотілося взяти одну пляшку коктейлю й зацідити нею в лобове скло.

-          - Ні-ні-ні! Ти що робиш?...

-          - Люди поранені. Люди йдуть віддавати своє життя за Україну, а їм весело. От тварюки…

-          - Стій, кажу тобі. Ми не маємо сил воювати на два фронти.

Коктейлі Молотова й каміння були принесені в потрібній кількості. Тисячі людей чекали чи то революції, чи то якогось видовища.

-          - Коли вже почнеться? Я хочу подивитися і ще на метро встигнути.

-          - Чого стоїмо?

-          - Вперед! Уже ж темно.

Частина бійців Правого сектору чекали доставки протигазів і захисних окулярів.

Організовані групи почали жваво курсувати близько 10-тої вечора. Одні бігли на барикади, інші – десь на гору за стадіон «Динамо». Беркут кидав світло-шумові гранати. Протистояння посилювалось, а людей на вул. Грушевського з кожною хвилиною ставало менше.

Чому все це не почали раніше? О 7-мій вечора було вже темно. Невже через затримку цих протигазів з окулярами?... Все одно їх усім не вистачило.

Близько 12-тої  ночі почало сильно пекти в грудях. Перед очима чорно від диму й темряви. Дихати нічим.

-          - Що це?

-          - Це сльозогінний газ.

-          - І, мабуть, кислота, - сказав один хлопець і показав попечені руки.

-          - А чого ми не плачимо?

-          - Іди геть звідси.

Вибравшись із натовпу обтерла обличчя й руки вологими серветками. На якусь мить стало легше. Потім зняла захисні окуляри і тут же почало пекти в очі. От паскудство!

… Я втекла. А там же багато хлопців без жодного захисту. Треба повернутися й віддати комусь із них ці окуляри і кілька ватне-марлевих пов’язок, що є в кишені.

-          - Як тебе звати?

-          Ігор.

-          - Тримай. Зараз тобі це потрібніше. Ні-ні. Не йди туди! Не йди!!!

-          - Молись за мене.

З очей ішли сльози. Ноги несли кудись у напрямку Хрещатика.

-          - Ви з Грушевського?

-          - Так.

-          - Візьміть захисні окуляри.

-          - Дякую.

Дивно. Що це відбувається?... То добре, залишу. Завтра знадобляться. А зараз потрібно знайти таксі.

-          - На  Троєщину відвезете?

-          - Я не буду нюхати твій смердючий одяг.

-          - До вулиці…

-          - Ні.

-          - Чому?

-          - Я сказав тобі – ні!

-          - До вулиці Милославського.

-          - Це дорого коштує.

-          - Я сплачу.

-          - Чим?

-          - Грошима. У мене є 100 грн.

-          - Залиш їх собі на харчі.

Що ж мені робити?... На думку спало зняти чорну від сажі шапку і тримати її так, щоб затуляти частину обідраної курточки.

-          - Будь-ласка, довезіть до вул. Милославського (кінцевої зупинки 504 автобусу). Мені дуже погано. В руках тримала гроші так, щоб їх бачив водій.

-          - Бачу, що очі й щоки червоні. 90 грн. буде.

-          - Дякую.

-          - Доброї ночі, пані Лесю! Я вже тут.

-          - Доброї. В мене алергія на різні запахи.

-          - Вибачте. Нас газом труїли. Так пече все. Я одяг увесь отут біля дверей залишу.

-          - То добре, тримай рушник, а потім на кухню.

-          - Дякую. Дякую Вам.

Запасного одягу не було. Та й шукати його не було сенсу. За один вечір чи ніч з ним буде те саме. Тож їздити доводилось дуже рано, або дуже пізно, коли в транспорті якнайменше людей.

(Що було далі - читайте за кілька днів).

 

Опубліковано в категорії: Культура


Новини від блогерів