«Коли був голод, моя мати й сусідка не вернулись додому. Прийшли з сільради, повідомили, що їх затримано за крадіжку кількох колосків. Аби матір та сусідку відпустили, усім селом і по всіх родичах збирали яйця, сало, пуд масла. Віднесли. Матір відпустили. І сусідку теж. 18 кілометрів ішли додому пішки. Повернулись. … Згодом, коли вже працював в органах, попросив свого заступника, щоб дістали з архіву матеріали тієї справи. Дістали. Прочитав. У протоколі записано: у матері знайшли 192 гр. зерна, у сусідки – 214 грамів. Чим же вони зважували те зерно? У колгоспі ваги були тіки на вісовій, де машини зважували. … От це й стало однією з тих визначальних подій у моєму житті», - поділився Олександр Маркович.

Чому йде тенденція звертатись із юридичними проблемами не до адвокатів, а до громадських організацій та знайомих. Як Ви вважаєте, це пов’язано з низьким рівнем кваліфікації, дорожнечею послуг чи мають місце ще якісь фактори?

«Кваліфіковані адвокати є. Однак проблеми існують. Ті хто працювали слідчими, отримали адвокатські ліцензії, однак вони можуть недостатньо розумітися на цивільному чи господарському кодексах. На даний момент триває розробка закону «Про підвищення рівня адвокатури» та додаткових вимог для отримання адвокатської ліцензії», - відповів Олександр Маркович.

Що треба зробити, щоб повернути довіру судів?

«Так, дійсно, люди не вірять у справедливий і гуманний суд. Крім того, суди дуже завантажені, не новина, що рішення допомагають готувати помічники й секретарі. У суддів бракує часу на досконале вивчення матеріалів справ. На одного суддю припадає від 400 до 500 справ. За один день суддя повинен провести від 20 до 30 засідань. По Україні не вистачає трьох тисяч суддів. Є ще судді які оформлені, але ще не прийняли присяги чи не пройшли переатестацію і справи на них не розподіляються. Це з одного боку. З іншого – судовий збір у господарських справах може сягати до 200 тисяч гривень. Що суттєво перешкоджає доступу до правосуддя. Крім того, не відпрацьовано механізм виконання судових рішень. У цивільних справах виконується близько 60 % судових рішень, у справах щодо трудових спорів – 46%, у кримінальних – 90%. Звісно все це підриває довіру до правосуддя та потребує законодавчих змін», - наголосив Олександр Бандурко.

Чи підтримуєте Ви законодавчі ініціативи щодо неперервного розгляду справ у кримінальних провадженнях? Адже на даний момент моніторингові групи проекту «Справедливий Суд» спостерігають суцільне затягування розглядів кримінальних справ через регулярні неявки адвокатів та з інших суто формальних причин. Яке ваше бачення вирішення цієї проблеми?

«Підтримую ініціативу. А чому лише в кримінальних справах? І в цивільних. Якщо в людини відібрали житло, людина три роки відходила до судів, а потім, виявилося, що треба було подавати до іншого суду в іншому форматі. Це теж неправильно. І для кримінальних, і для цивільних та інших справ мають бути встановлені чіткі терміни», - зазначив Олександр Маркович.

Куди діваються слідчі поліції, адвокати та судді? Чому їх постійно не вистачає?

«Минулого року Харківський університет внутрішніх справ випустив 530 бакалаврів, і ще 1200 цивільних спеціальностей. Що можу сказати? Часто молодих слідчих та прокурорів направляють до інших областей, де в них немає власного житла. Низька зарплатня. І соціально-побутові труднощі за перший рік роботи їх з’їдає. Кидають. Ідуть на інші роботи. Я за те, щоб у перший рік роботи до молодих спеціалістів не застосовувати штрафних санкцій», - відповів Олександр Маркович.

Дружня зустріч завершилась пропозиціями формувати робочі групи щодо законодавчих змін та продовжити їх опрацювання у більш вузькому колі.