У той час як труп нерозпізнаного юнака поступово розкладався, слідчий відділу розслідування ДТП (тоді ще старший лейтенант) Дмитро Мусієнко не поспішав ознайомлюватися з відомостями розшукової служби про зниклих безвісти юнаків такого ж віку, статури тощо.

До того ж, труп у морзі (після ростину) повинні зберігати не більше 10 днів. Далі його мають захоронити або спалити в крематорію. У даному випадку було щось інше.

Спочатку потерпілого після ДТП зареєстрували під чужим прізвищем. Через два дні, не прийшовши до тями, юнак помер. На його труп виписали аж два направлення: одне – на прізвище Волик, друге – на невідомого.

Наприкінці жовтня нерозпізнаний труп вирішили видати рідним зниклого безвісти Євгена Тимченка. Працівники міліції зустрілися з матір’ю зниклого Іриною Левашовою на нейтральній території – біля супермаркету «Клас». Там їй показали фотографію трупа (чорно-білу, чіткого зображення не було) і клаптики одягу.

Вже наступного дня Ірині Левашовій показали повні фотографії одягу і сам одяг. Мати розпізнала светрик і штани свого сина. Експерт переконував, що тіло загиблого краще не бачити.

«Запам’ятайте його таким як був», – пригадує жінка слова експерта Вороного Ю. Ю.

Розпізнавати труп наважилась тітка Євгена Тимченка. За її словами, у трупові повзали величезні черви, частина щоки осипалась у неї на очах. Деякі частини тіла нагадували щось подібне до консистенції попелу. Жінка з жахом залишила приміщення моргу. Запам’яталася вузька стопа. Перед цим вона бачила одяг свого племінника, тому особливих сумнів про те, що то дійсно Євген Тимченко не виникало.

Потім рідним Євгена Тимченка поставили таку умову: або негайно забираєте труп для поховання (максимум – завтра), або його відправлять до крематорію і там спалять. Експерт підказав де саме можна отримати термінові ритуальні послуги. Мати зниклого погодилась.

От і вийшло:кримінальну справу слідчий Дмитро Мусієнко порушив 30 вересня 2008 року. Тобто на цей час йому вже точно було відомо про наявність нерозпізнаного трупа. А розпізнання було аж 23 жовтня 2008р. Про це свідчить документ про зняття з реєстрації розшуку (дата міститься внизу).

А криміналістичну експертизу Дмитро Мусієнко проводив уже після захоронення – 09 грудня 2008р. (звичайно ж, без розкопування могили). Це зазначено в одній з його постанов. (Читати середину документу).

Коли мати Євгена Тимченка  запитувала про те, де загинув її син, чому його записали під чужим прізвищем і чого так пізно видали труп для поховання, слідчий наполягав на тому, що інше прізвище було записано помилково, а самого процесу розпізнання не було. Це зазначено в постанові за підписом Дмитра Мусієнка від 25 квітня 2010 року.

 Виходить, що виключно помилково, ще живого юнака, а потім – його труп переховували під чужим прізвищем. І виключно помилково надали адресу заробітчанина Волика для надсилання повідомлення про смерть його рідним.

 Коли ж юнак дізнався, що по документах він уже давним-давно труп, він поскаржився на дії працівників міліції і пообіцяв більше не приїздити до Харкова.

Однак слідчий Дмитро Мусієнко вважав цей факт випадковістю.

До того ж, слідчий Дмитро Мусієнко стверджував, що Євген Тимченко загинув у ДТП. Однак його одяг лишився чистим і непорізаним.

(Вже потім з одягу вирізали клаптики, зокрема, для розпізнання одягу рідними.)

За документами виходить так, що після перелому шести ребер і затилкової кістки, лікарі не порізали одяг потерпілого, а стягували його через голову.

Про це зазначено в постанові слідчого від 20 червня 2009 року. (Читати середину документу).

Клопотання матері зниклого – Ірини Левашової слідчий Дмитро Мусієнко, у більшості випадків, задовольняв частково, але в чому саме не вказував.

Ірина Левашова до сьогодні домагається ексгумації та експертизи трупа, якого видали їй для поховання. Однак терміни очікування продовжились через величезну чергу, а першу експертизу заблокував сам слідчий Дмитро Мусієнко.

Головне бюро судово-медичних експертиз (що в м. Києві) чотири рази зверталось до слідчого з проханням надати повний пакет документів, необхідних для проведення даної ексгумації та експертизи. Однак слідчий Дмитро Мусієнко цих документів так і не надав.

Ірину Левашову зняли з черги, а потім – призначили зовсім іншу експертизу, якої теж довелося і доводиться зараз чекати.

У цей час Ірина Левашова скаржилася на дії слідчого до прокуратури. Прохала, щоб їй надали ті документи і вона сама б відвезла їх до Києва. Однак матері зниклого безвісти відмовили.

Звичайно, слідчий Дмитро Мусієнко, який уже став капітаном міліції, не намагався притягувати до відповідальності ні працівників міліції, які причетні до цієї справи, ні експертів, ні лікарів.

Однак Дзержинський районний суд м. Харкова дав цій справі дещо іншу правову оцінку.