Справа стосується вбивства і переховування тіла працівниками міліції під чужими анкетними даними.

«Жодних збитків не завдано. Багато часу минуло. Тут термін давності може бути до 6 місяців, згідно уставу МВС. Можна ще 10 тисяч якихось слідчих дій провести. Все одно ні до чого не прийдемо. Тому вважаю своє рішення законним», - зазначив у судовому засіданні прокурор Жорняк М. С., який брав участь у судовому засіданні і відстоював прозицію прокурора Сорокіна.

«Працівники міліції переховували людину під чужими анкетними даними. Потерпілий після ДТП був у безпорадному становищі. І я не мала змоги побачити його живим і проконтролювати надання медичної допомоги. Навіть, якщо це був не мій син – я його ховала. Була присутня на ексгумації його тіла. А дії працівників міліції заплутали слідство і привели до цих усіх наслідків. І це надзвичайно ускладнило пошук мого сина», - пояснила заявник  І. Левашова та продовжувала відстоювати вже визнаний до цього свій статус потерпілої.

Суд установив, що І. Левашова дійсно є потерпілою у даній справі і скасував постанову прокурора Є. Сорокіна. А в перерві судового засідання прокурор М. Жорняк дав інтерв’ю.

Прокоментуйте, будь-ласка, розслідування цієї справи?

– А що коментувати?

Якщо Ви вважаєте, що мала місце дисциплінарка, на яких підставах тоді було порушено кримінальну справу?

– Згідно рішення суду.

То виходить суд просто так ухвалив це рішення?

– Ви знаєте які в нас підстави до внесення в ЄРДР? Написали заяву і все.

То Ви вважаєте це безпідставно?

– Які підстави внесення в ЄРДР?

Заява. І рішення суду в даному випадку.

– Так от.

То як тоді розслідувати кримінальні справи? Слідчий уявив, що там дисциплінарка і не розслідуючи закрив.

– Ви бачили цю справу?

Так. Бачила, що невиконані рішення суду.

– А Ви читали справу? Звідкіля?

Читала. Що заважає виконати рішення суду?

– Нічого не заважає.

Так тоді чого невиконані? Чого справа не розслідується?

– А Ви зі справою знайомі?

Так.

– Як Ви могли з нею ознайомитись?

Спілкувалася з потерпілою.

– Це Вам відомо з її слів.

Чому ж. Я читала матеріали справи. По одній справі її визнали потерпілою. По іншій – виникли труднощі. Потім – справи об’єднали. Але те, що вона є потерпілою від дій міліції – цей факт уже встановлено і не може бути нічим скасовано.

– Це Ваша думка.

Тобто можна скасувати статус потерпілого?

– Так

Що є підставою для скасування статусу потерпілого?

– Відсутність шкоди.

Яка це стаття?

– 56. Якщо встановлено, що не завдано ні матеріальної, ні моральної шкоди.

А свого сина в могилі при ексгумації по зубах пізнавати. Це не завдано ніякої шкоди?.... Тобто якщо немає потерпілого – кримінальну справу можна закрити?

– Ні. А до чого тут це?

Всі слідчі дії не проведені, а справа закривається 6 разів. Це ж чому?

– Проведена достатня кількість слідчих дій.

Але ж є невиконані слідчі дії.

– Це Ви так вважаєте.

Даруйте, це значиться в рішеннях суду.

– Ви знайомилися з матеріалами справи?

Так.

– Як Ви з ними ознайомлювались? Вам слідчий показував?

Я читала рішення судів, якими скасовано попередні постанови про закриття кримінальної справи. Не проведено всі слідчі дії, що й було підставою для скасування.

Це формальні підстави.

Закрили – відкрили. Закрили – відкрили…

– Ви зі справою знайомились?

Так. Ви ж, навіть, не встановили усіх осіб, які можуть бути винними або невинними у цій справі. Тут не може бути закрито справу.

– Заявник має право отримати інформацію про прийняте рішення.

Один з допитаних сказав, що ні в чому невинен. Ви пробували перевірити ці покази?

– Давайте вийдемо і поспілкуємось.

Однак прокурор продовжував сидіти в залі суду.

Далі плануєте розслідувати цю справу? Ви вважаєте, що суди 6 разів скасовували постанови про закриття просто так?

– Ви знайомі зі справою?

Так. Читала копії постанов.

– Ті що дала заявниця. Як Ви будете будувати загальну картину лише з позиції заявника?

Тобто Ви вважаєте, що рішення судів – це теж суб’єктивна думка заявника і відповідати мені не варто. Дякую.

Далі почалася суперечка між прокурором і заявницею. Виникли нові запитання. Інтерв’ю продовжилось.

А якщо це не її син, то можна труп під чужим прізвищем ховати? Так?

– Так вона ж поховала його. Ви не знаєте?

Знаю. Ексгумація була. Гроші ні з кого потерпіла не вимагає! Лише належного слідства.

– То що Ви вважаєте, треба зробити?

Слідство вести треба, це однозначно.

– Чому? В чому злочин працівників Харківського і Дзержинського РВ?

У переховуванні людини, а потім – трупа під чужим прізвищем. Один і той самий труп направлено на розтин під різними постановами: одна виписана на невідомого, інша – на Волика (який є живим). Потім один і той самий труп знайдено одночасно у двох місцях. Дуже багато протиріч у цій справі. Потім, труп після ДТП через 29 днів не може розкластися до консистенції попелу. І чому працівники міліції зустрічалися із матір’ю зниклого біля супермаркету «Клас» у пізній час доби і показували там фотографію трупа?

Судмедексперт робив фотографію. Пізнали ж.

Пізнали за одягом. Шановний прокуроре, хочу звернути Вашу увагу на те, що у матеріалах справи містяться документи про те, що у потерпілого були переломи 6 ребер, перелом черепа (за документами), а одяг – цілий. Одяг – непорізаний. Як лікар міг роздягати такого хворого? Чому працівники міліції закрили на це все очі?

– Скільки можна повторювати! Всі розмови – в коридор! – втрутився секретар суду.

Мовчання. Прокурор так і не вийшов.

Суд оголосив рішення, яким скасував постанову прокурора і підтвердив те, що І. Левашова є потерпілою. А за те, що замість бажаного розслідування справи потерпіла була змушена ходити по судах, розслідування справи не велося і її права було порушено – за це, нічогісінько.