І все таки була у російського престолу одна жінка, авторитет якої визнавався всіма – вченими, міністрами і навіть царями. Звали цю жінку Велика княгиня Олена Павлівна Романова, невістка імператорів Олександра І та Миколи І.

До прийняття православ′я Олена Павлівна була принцеса Фредеріка Шарлота Марія Вюртембергська, і виховувалася в лютеранській родині. Приїхавши до Росії, стала дружиною Михайла Павловича Романова, брата імператора Олександра І.

Більш детально тут  http://grani-chasu.info/analityka/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%

Вона була справжнім другом та покровителем талантів, мала великий вплив на прийняття рішень в питаннях державних реформ.

З кінця 1840-х до 1873 року в Михайлівському палаці проводилися вечори — «четверги» на яких обговорювалися питання політики і культури, літературні новини. Цей салон (гурток) Великої княгині Олени Павлівни став центром спілкування провідних державних діячів — розробників і провідників Великих Реформ середини 19 століття, особливе місце серед яких займав близький друг Великої княгині Микола Мілютін. 

Федір Тютчев, з яким дружила Олена Павлівна, присвятив навіть вірш зборам в її палаці: 

Здесь всё возможно, всё я помнить буду

Всё кстати, всё прелестно до конца

В таком дому всегда есть место чуду —

Оно — обычай Вашего дворца.

Её Высочеству Великой княгине Елене Павловне.

За словами Олени Павлівни: «маленький гурток… приносить велику шкоду: він звужує горизонт і розвиває упередження, замінюючи твердість волі впертістю. Серцю потрібно спілкування тільки з друзями, але розум потребує нових начал, протиріччя, знайомства з тим, що робиться за стінами нашого дому». 

За яскравими святами в її палаці, велика княгиня створила нейтральну обстановку в якій могла зустрічатися з людьми, що її цікавили, не ставлячи їх в залежність від придворного життя і запрошуючи в палац від імені княгині Львової або княгині Одоєвської. На цих вечорах зустрічалися люди, що мали державний вплив і владу, з тими, хто був талановитий чи мав прогресивні ідеї, але не мав владного впливу і не був офіційною особою при імператорському дворі. 

На зборах були присутні імператор Олександр II, імператриця Марія Олександрівна, інші члени імператорської родини. 

Велика княгиня мала великий талант групувати гостей так, щоб викликати в імператора та імператриці увагу і розмову з особистостями, для них нерідко чужими і проти яких вони могли бути упереджено налаштовані. При цьому все це робилося непомітно для непосвячених в таємниці очей і без втоми імператора. 

Жваво цікавилася першими кроками нових установ. Просила Юрія Самаріна, публіциста та філософа-слов′янофіла, написати «Історичний нарис кріпосного стану в його виникненні і впливу на народний побут», а також історію звільнення селян і значення його в народному житті. Так зароджувалися ідеї доленосних реформ в історії Російської імперії, в тому числі і України, що була в її складі. Головна з цих реформ стосувалася розкріпачення селян. Салон-гурток княгині згуртував однодумців, що дало змогу втілити і розробити згадані реформи, і головне переконати в їх необхідності імператора. 

По оцінці Анатолія Коні, збори у Великої княгині Олени Павлівни були основним дискусійним майданчиком, де вироблялися плани великих реформ другої половини 19-го століття. Прихильники реформ називали її між собою «матір′ю- благодійницею».

Ілля Василенко, журналіст.